Ще торік в Україні нібито почався процес очищення влади – так звана люстрація. Проте і досі вона торкнулася лише деяких чиновників, які прекрасно почувалися на керівних посадах за колишньої влади. Про правоохоронну та судову систему і говорити годі. Ті самі обличчя вправно перефарбувалися і далі сидять на владних кріслах.
За майже рік дії Закону «Про очищення влади» люстрація, нарешті, прийшла у кабінети Чернівецької облдержадміністрації. Але як завжди вона торкнулася переважно нижчої ланки державних службовців. Керівників, як з’ясувалося, вона взагалі не торкається.
- Є питання щодо окремих структурних підрозділів – це Автодор (керівник Ігор Гах), БУВР (Ян Дзюба), заступник прокурора області Ігор Мустеца. Я відправив відповідні листи в їхні керівні структури у столиці, - розповів голова Чернівецької ОДА Олександр Фищук. – Щодо заступника (Віталій Усик, - авт.), то він виконує обов’язки, а тому не підпадає під люстрацію.
«Влада має зрозуміти, що потрібно робити реальні кроки, а не гратися у реформи»
Водночас він повідомив, що питання щодо люстраційної перевірки першого заступника Володимира Куліша взагалі, виявляється, не стояло. Мовляв, сьогодні люстрацію проходить уся ОДА і запити відправляють в усі структури, які мають це робити.
Як розповіла нам одна зі працівників Чернівецької ОДА (на умовах анонімності), ця люстрація схожа, радше, на фарс, аніж справжнє очищення влади. Зокрема перевіряють головних спеціалістів, а не тих, у кого маєтки, дорогі авто, рахунки у банках належать стареньким бабусям. Вони і далі керують краєм і непогано почуваються у нинішніх умовах.
Натомість пересічні державні службовці, які виживають на зарплатню дві тисячі гривень змушені ще раз пригадати, чи задекларували вони новорічний подарунок, мізерну премію чи спадщину від бабусі – частину старої хати у глухому карпатському селі. Цим займається ціла армія податківців, замість того, аби шукати справжні ухилення від оподаткування, фінансові порушення, махінації з поверненням ПДВ тощо.
Думка експерта
Україна завжди страждала на симуляцію діяльності. Особливо зі схильністю це приурочувати до чергових виборів. Така симуляція вже призвела до двох майданів. Влада має зрозуміти, що потрібно робити реальні кроки, а не гратися у реформи.
У реальну люстрацію я не вірю. У нас досить «кривий» цей закон «Про очищення влади» (люстрацію). Дуже неадекватні критерії оцінки. Є суб’єктивний інструмент, тобто як ми ставимося до тієї чи іншої людини. До когось її застосовують, а до когось ні. Відтак люстрація перетворюється на інструмент політичної боротьби та кістку, яку кинули народові, мовляв, щось відбувається.
Не бачу нині тих серйозних та одіозних персон, яких люстрували. Окрім того, є посади професійні, а є політичні. Тобто питання, чи потрібно взагалі люструвати людину, яка виконує свої обов’язки без прив’язки до якоїсь політичної сили чи до партії влади.
І тоді такий пересічний державний службовець, в якого виявили невідповідність, змушений писати пояснення та виправдовуватися, що міг забути вказати зайвих двадцять гривень.
Відтак цілком очевидно, що це очищення влади, люстрація – звичайна профанація, імітація боротьби, а не реальні дії. Якщо у нас і досі не можуть дорахувати мільйонів, які зникли під час ліквідації наслідків повені 2008 року, то зайві кілька гривень у кишені дрібного клерка вони обов’язково знайдуть.
Суть такої популярної в українців ідеї про люстрацію досить проста: створюють спеціальні механізми, які допомагають обмежити права певних осіб займати ті чи інші посади на державній службі. Люстрація також передбачає обмеження права особи бути обраною на певну посаду. Прийнятий Верховною Радою Закон «Про очищення влади» є, з одного боку, спробою задовольнити попит суспільства, а з іншого – покликаний відновити довіру українців до влади та її органів. Принаймні так написано в преамбулі документа.
Під перевірку (а саме так офіційно буде називатися люстрація) підпадає широке коло осіб, їхній перелік займає кілька стандартних сторінок. Тут і колишні компартійно-комсомольські діячі часів Радянського Союзу, і люди, що були спіймані на корупційних справах, і таємні агенти іноземних спецслужб, і правоохоронці, які «відзначилися» у період євромайдану.
Також під люстрацію підпадають ті люди, які вперше претендують зайняти певну посаду на державній службі. За організацію проведення перевірки відповідає керівник того державного органу, де працює суб’єкт перевірки або до якого намагається працевлаштуватися. При цьому обов’язок люструвати чинних народних депутатів покладається на Центральну виборчу комісію.
Складність реалізації цього закону полягає в тому, що, по-перше, аби він насправді запрацював, треба прийняти нові або суттєво змінити існуючі закони.
По-друге, відсутній єдиний незалежний(!) орган, який має проводити люстрацію, тобто є ризик, що кожен керівник буде її провадити, керуючись власним розумінням чи навіть «особистим зацікавленням».
По-третє, кількість чиновників, які мають пройти через цю процедуру, така велика, що люстрація ризикує перетворитися на чергову профанацію та обман суспільства. Нарешті, рівень довіри українців до того, що владники спроможуться самі себе покарати, настільки низький, що переконати їх в справедливості люстраційних процесів буде ой як непросто. А це ускладнює успішність справжнього, а не імітованого очищення влади.
Олесь ЗАДНІСТРОВСЬКИЙ
Думки вголос
Чи потрібна люстрація в Україні?
Як на мене, люстрація нічим не допоможе. Хоч би хто прийшов до влади, завжди намагається або просунути свого кума, брата чи свата, або набити свої кишені. І хай би яким він добрим до народу був. Тому люстрація – не вихід. Потрібні радикальніші методи.
Думаю, треба звільняти всіх тих, хто був колись при владі. Адже Януковича позбулися, а його поплічники залишилися. Вони, певно, найбільше нашкодили народу. Їх взагалі до державних служб допускати не можна. Тому люстрація чи не єдиний вихід з цієї ситуації.
Безумовно, потрібна. Але не в такому вигляді, як в Україні. Треба звільняти абсолютно всіх, набираючи нових людей. Не виконав обіцянку – звільняти, вкрав державні гроші – звільняти, і так далі. Може тоді чиновники й забудуть про свої кишені.
Опитувала і фотографувала Яна МАРІЯНЧУК
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Залишити коментар