«У музиці відображаємо те, чого не вистачає у житті»

2009 рік став для гурту досить успішним. Після довгих пошуків вдалося затвердити постійний склад учасників, у якому музиканти гідно представили себе на Всеукраїнському байк-фестивалі у Заставні та на щорічному рок-конкурсі «Відродження», де солістка гурту Марина перемогла у номінації «кращий жіночий вокал». А наприкінці року «Адреналін» розпочав постійну концертну діяльність у мистецькій вітальні «Гармонія». Щосуботи тут можна послухати двогодинну акустичну програму з легким перкусійним ритмом, м’яким жіночим вокалом, блюзовими соло та невеликими вкрапленнями блок-флейти чи губної гармошки. Сьогодні у музичній палітрі гурту можна віднайти мотиви рок-н-ролу, блюзу, регі, року та ще багатьох течій. Гітарист гурту Андрій – засновник колективу, і єдиний учасник, який залишився у ньому з часів першого складу, пригадує, що 12 років тому музика «Адреналіну» була значно важчою і можливо менш осмисленою. Тоді творчий процес здебільшого полягав у тому, щоб написати нову мелодію, а потім підігнати під неї текст. З тих пір колектив пержив чимало переформувань і творчих експериментів, набувши врешті гармонійного стану, коли кожна композиція є емоційним обміном усіх учасників. Щоправда, основною рушійною силою все ж таки є Марина – саме вона створює настрій. Інші учасники розповідають, що ніколи не знають, чого чекати від неї наступного дня чи навіть хвилини. Сама ж солістка звиклась із роллю «дивакуватої дівчинки», яка переслідує її ще зі шкільної лави, і завжди дає волю своїм емоціям. У піснях Марини (дівчина є автором віршів) йдеться про невеликі життєві історії або вигадані жартівливі сюжети, є і лірика. Та розважливий настрій багатьох композицій не завжди означає безтурботність. За словами авторки, пісні можуть передавати і зовсім протилежні емоції. - Якось я йшла дорогою уся в сльозах, - пригадує дівчина, - хотілп кудтсь зателефонувати, але було не усе гаразд із телефоном – постійно випадала батарея, і я дуже нервувала, аж раптом у думках почав вимальовуватись ритм нової композиції – саме так народилася найвеселіша пісня з усього нашого репертуару - «Свято». Причому, коли я почала думати про цю пісню, мені стало значно легше на душі. - У наших піснях тільки позитивні емоції, - розповідає Андрій. - Негативу завжди достатньо, тож своєю музикою ми намагаємось відтворити ті почуття, яких, можливо, у житті не вистачає. Усі учасники гурту - доволі дорослі й визначені у житті люди, тож час для репетицій випадає поміж роботою, родиною, бізнесом. «Вуличний музикант» Віталій – другий гітарист гурту, з яким учасники познайомились цього літа, розповідає, що на вулиці до нього часто підходять люди, які колись цікавилися музикою, але давно покинули цю справу заради кар’єри чи з інших причин. - Я бачу в їхніх очах глибоку печаль, - говорить Віталій, - і мені не хочеться усе життя сумувати за тим, від чого відмовився. А Марина жартує, що прокинувшись одного ранку, вже давно зрозуміла - усе її життя і так пішло неправильно, тому сьогодні вона не замислюється, чи варто витрачати на музику стільки часу і сил. - Життя і сцена для мене - зовсім різні світи. На сцені мені завжди добре, тому я її не покидаю.