– Про звичаї святкування дня Святого Миколая, які ми знаємо нині, дізналася коли мені було вже за 40 років. Тоді родина жила більш-менш заможно і з’явилася мода на подарунки «під подушку», щоправда, вже для власних нащадків. До того часу якихось особливих традицій, яких би ми дотримувалися, не пам’ятаю, - розповідає 74-річна Надія Мокрицька із Новоселиці.
Тітка (а точніше бабуся) виростила мене, навчила багато чого, в тому числі церковних та народних традицій. Вона дотримувалася досить консервативних поглядів на життя і слідкувала, аби і я дотримувалась всіх настанов та уставів. Тож, Святого Миколая ми, звичайно, шанували. Як і кожної неділі йшли до церкви та молилися, цього дня просили здоров’я та хліба.
Мітингувальників на Євромайдані вітали революційний Миколай і Ангел
Таке скромне святкування, певно, пов’язане з тим, що Миколая припадає на піст, тож якісь розваги не дозволялися. Окрім того, часи були важкі, тож про якісь подарунки або цукерки навіть не йшлося. А ось, власне, Різдво (7 січня) вже відзначали пишно та з розмахом, спочатку дотримувалися звичаїв пісної вечері, а на наступний день готували багато наїдків та влаштовували гуляння з колядою.
Згодом, років 20 тому, до новосельчан прийшла традиція дарувати щось малечі на Миколая. Мої діти вже виросли, тож презенти готувала вже для онуків. Зазвичай, це були солодощі або якісь простенькі іграшки. А ще різочку, яку нібито залишив Миколай, аби дитина добре поводилася. Незважаючи на те, що мода на це свято прийшла відносно недавно, діти дуже полюбили його, тож, вважаю його корисним. Головне – щоб весь зміст не обмежувався тільки цукерками.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Залишити коментар