Подвірне Новоселицького району – унікальний населений пункт на околиці області. Українське село на кордоні одразу двох румуномовних держав – Молдови та Румунії – це вже парадокс. Незвичності додає й сусідство з українськими румуномовними селами. Ба більше, дорога до села починається просто-таки на території пропускного пункту.
Феномен Подвірного історики пояснюють тим, що село виникло під час укріплення троянового валу, який вважали кордоном великої Римської імперії. Тоді турки зганяли сюди полонених та мешканців із довколишніх сіл, які й насипали цей вал. Колись воно навіть мало назву на турецький манер – «Кишло-Салієве». Коли село 1918-1947 рр. перебувало у складі Румунії, місцеве населення намагалися румунізувати, однак спроби були невдалими. Румунську тут знають тільки лічені люди похилого віку. Зараз у Подвірному живуть понад 2,3 тисячі мешканців.
У Подвірному встигли побудувати комунізм
Перше, що впадає в око, в’їжджаючи до села – великий центр: Будинок культури, пошта, школа, музична школа, дитсадок, асфальтовані дороги, багатоповерхівки, централізований водопровід. Все це встигли збудувати ще за радянських часів. І хоча нинішній сільський голова щосили намагається врятувати все це від розрухи, час та мізерне фінансування беруть своє.
– Колись село було зразково-експериментальним. Сюди навіть возили іноземців на екскурсії, – розповідає, показуючи село, сільський голова Подвірного Леонід Чорний. – Коли став сільським головою вісім років тому, все було у жахливому стані. Поступово, спільно із громадою села, наводимо лад. Наше село важко назвати перспективним. Роботи тут немає, тож молодь звідси втікає. А колись у селі був взірцевий та знаменитий колгосп, нині на його базі працює потужне ТОВ «Агрофірма імені Суворова». Це бюджетоутворююче підприємство, яке забезпечує роботою чималу частину місцевого населення.
Щодо роботи, то попри небагатий вибір, без діла тут не сидить ніхто. Чимало сельчан на заробітках в Європі та Росії, молодь живе та працює у Новоселиці та Чернівцях. А решту годує земля.
– Село цілком агарарне, люди тут живуть з того, що вирощують на своїх присадибних ділянках та здають в оренду паї, – розповідає сільський голова. – Вирощують, головним чином, зернові культури – кукурудзу, сою, ячмінь тощо. Окрім того, практично у кожному дворі тримають худобу. Вирощене збувають перекупникам або на базарі, який приїздить до села раз на тиждень. Ринковий збір для приїжджих торгівців, до речі, скасували. Натомість, просимо їх прибирати за собою територію. Таке рішення прийняли з огляду на те, що підрахували – прибуток від ринкового збору менший, ніж витрати на утримання та прибирання території ринку.
Подвірне і далі намагається тримати марку експериментально-зразкового. Тут впроваджують в життя енергоощадні технології. Зокрема, сільську раду опалюють за допомогою електропластин, які створюють ефект сонця. Таку саму технологію мають намір застосувати і у дитсадку.
Сільський голова каже, від традиційного газового опалення відмовились з кількох причин – по-перше, мають суттєву економію, по-друге, використовують національний ресурс, а не імпортний.
– На встановлення газового опалення потрібно було витратити близько 80 тисяч гривень, та електричне обійшлося у трохи більше, ніж 30 тисяч гривень, а за енергоефективністю воно не поступається, – зазначив Л. Чорний.
Юлія ХОРОШУН
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Залишити коментар