У сім’ї буковинців син народився з половинкою серця

На первістка Оксана та Юрій Андрійці із Киселева Кіцманського району чекали 15 років. Коли жінка довідалася, що при надії, радості не було меж, та вже на 20 тижні вагітності лікарі виявили у малюка серйозну ваду серця. Наявність захворювання підтвердили і столичні фахівці – діагноз «гіпоплазія лівих відділів серця» означав, що у сина Оксани та Юрія є лише половинка серця, ліва його частина недорозвинута. Єдиний шанс вижити – надскладна операція у перші дні після народження, за котру в Україні і навіть за кордоном рідко хто береться. Оксані наполегливо радили перервати вагітність, та вона навіть боялася подумати про таке. Шукали клініку, де погодилися би прооперувати дитину, скрізь чули відмову, і лише під час пологів довідалися – малюка можна доправити у столичний центр серця.

– Після народження Сергійка тільки на секунду піднесли до мого обличчя, після чого забрали і одразу ж почали готувати до переїзду з Чернівців у Київ, – розповідає Оксана Андрієць. – Єдине, про що ми попрохали лікарів, аби дозволити охрестити його перед дорогою. У реанімобілі з сином до столиці поїхав чоловік. Я також рвалася до сина, та мене не пускали, боялися, що у дорозі може відкритися кровотеча. Побачила малюка на шостий день, вже після операції.

Щороку в Україні народжується близько 300 малюків з половинкою серця, і без операції вони не доживають навіть до місяця

Кардіохірург дитячого відділення Київського міського центру серця Василь Карпенко спершу не хотів братися за операцію. Такі втручання він почав робити лише 2 роки тому, прооперував за цей час 19 малюків, і з них вижили тільки 4. Діаметр аорти у всіх його пацієнтів був близько 3 мм, у Сергійка ж – лише 1,5 мм, а отже шансів на успіх практично не було. Коли лікар розповів про це Юрію, той не витримав – розплакався. Сльози чоловіка розчулили хірурга, він наважився спробувати.

Юрій Андрієць каже, операція тривала 7 годин, і увесь цей час він молився.

Під час операції тіло Сергійка охолодили до 16° С, зупинили кровообіг, тобто фактично ввели у стан клінічної смерті, після чого у хірургів було лише 40 хвилин, щоб усунути ваду. Непросте завдання, якщо врахувати, що серце малюка – завбільшки волоський горіх.

У реанімаційному відділенні Сергійко пролежав 48 днів. Родину зрештою виписали додому, та пробули вони там тільки тиждень.

– Разом із нашим сином прооперували ще двох малюків з такою ж вадою. Ми, батьки, разом переживаючи за дітей, дуже здружилися, – розповідає Юрій. – Коли були вже вдома, передзвонила мама хлопчика з Хмельницького. Плачучи, розповіла, що син помер у неї на руках, місцеві медики не змогли нічого зробити. Благала повернутися до Києва, щоб Сергійко був під наглядом.

Родина поїхала назад до Києва. Лікарі лише здивувалися інтуїції батька, адже одразу після приїзду у малюка трапився сильний напад, який удома він навряд чи пережив би.

Попереду у Сергійка ще одна операція. Лікарі хотіли зробити її трохи пізніше, та серце хлопчика погано скорочується, а отже оперувати необхідно вже найближчим часом. Припускають, що у 15-16 років йому знадобиться пересадка серця. На усе це потрібні чималі гроші, а великих статків родина не має. Юрій – музикант, працює у школі керівником гуртків, платня – 475 гривень. Та батьки, котрі вже стільки пережили, мають намір боротися за життя сина до кінця.

Надія КАРБУНАР