Вважається, що традицію відзначати 8 березня закладено демонстрацією, яку провели 8 березня 1857 року робітниці текстильної промисловості в Нью-Йорку на знак протесту проти нестерпних умов праці та низької заробітної плати. Поліція розігнала цю демонстрацію. В наступні роки демонстрації жінок часто приурочувалися цьому дню. Так, 8 березня 1908 року в Нью-Йорку 15 000 жінок вийшли на демонстрацію, вимагаючи підвищення платні та надання виборчого права. Для закріплення традиції, рішенням Соціалістичної партії США (28 лютого 1909) і Соціалістичного Інтернаціоналу (1910, Копенгаген, з ініціативи німецької революціонерки Клари Цеткін) 8 березня було проголошено Міжнародним жіночим днем.
В 1913 році жінки різних країн світу вийшли на демонстрацію проти розпалення Першої світової війни. Жіночі демонстрації 23 лютого (8 березня за новим стилем) 1917 року стали початком Лютневої революції. Після 1920 року свято поступово втрачає популярність.
У СРСР свято втрачає політичне забарвлення і стає одним з небагатьох неполітичних свят. З 1966 року Міжнародний жіночий день став святом і неробочим днем.
– Я в Мадриді вже десяту весну зустрічаю. З упевненістю можу сказати, що місцеві жителі не мають звички святкувати Міжнародний жіночий день 8 Березня. Та громада українців та росіян в Мадриді займає досить велику частину, а наші співвітчизники не залишаються осторонь будь-яких святкувань. Тож рано-вранці восьмого числа на входах до метро та електричок можна побачити людей, що роздають усім жінкам квіти. Незалежно від національності й кольору шкіри. Оскільки квіти дорогі в Іспанії, то такі акції швидко закінчуються.
Кілька разів мені самій пощастило отримати троянди.
Раїса Іванченко, вже п'ять років живе в Італії
– Італійці не святкують восьмого березня. Вони не знають, що таке Міжнародний жіночий день і вихідного не мають. Я ж працюю в бутику в центрі Мілана й спостерігаю, як восьмого березня прилітають українські олігархи зі своїми дружинами й скуповують одразу півмагазину. Італійці й собі на цьому добре заробляють й ввечері святкують в сімейному колі. Я теж не маю чого жалітися, мені видають преміальні. Тож маю можливість зробити собі свято. Хоча про це здебільшого піклується мій хлопець.
Галина Шупеня, живе і працює в Канаді
Ми, українці, звісно, святкуємо 8 Березня у Монреалі, так само, як це було і вдома. Квіти, подарунки, побажання... Цього дня наші чоловіки доводять свою любов не тільки на словах, а й беруться дивувати нас своїми кулінарними здібностями і по максимуму звільнити від хатніх справ. Либонь, 8 Березня вони співчувають усім чоловікам Квебекуа, які змушені ділити побут зі своїми емансипованими дружинами щодня 50 на 50.
А на державному, Всеканадському рівні, нічого про це свято не чула. У мене, наприклад, на 8 березня призначено іспит в університеті.
Наталя Татарчук, відбувала стажування у Польщі
Мабуть, 8 Березня – пережиток минулого, яке святкують лише в пострадянських країнах. У Польщі не прийнятно вітати цього дня, особливо жінка жінку. Жінки не сприймають це. Тут відчувається дух рівності чоловіка та жінки, європейська ментальність. Державного вихідного теж немає. Якщо жінку хтось привітає цього дня, це буде сюрпризом. Хоча старше покоління іноді ще відзначає це свято.
Традиції відзначення залишилися серед української діаспори. Однак і тут, якщо в колі друзів є поляки і українці, виникає питання, що робити? Вітати одних, а інших ні – не зручно.
Наталія Бережна, впродовж року навчалася в Америці
- Ще у старших класах я рік навчалася по обміну в Америці. Коли настало 8 Березня, побачила, що ніхто нікого не вітає, а чоловіки не поспішають братися за домашні справи. Тоді розповіла своїм однокласникам, що ми цього дня відзначаємо День жіноцтва. Мене здивувало, що американці не лише не святкували, але й взагалі нічого не чули про таке свято. І навіть аналогів у них немає, лише День матері. Тож 8 Березня, хоча і завжди називають міжнародним святом, мабуть, стосується здебільшого країн пострадянського простору.
Ірина Мардар, навчалася у Франції
Декілька років тому виїжджала у Францію на навчання. Там, як не дивно, ніякого ажіотажу з приводу Міжнародного жіночого дня, який характерний для України, немає. Де-не-де в пресі згадують про цей день, але відзначають його лише комуністи. А ще дівчат вітають чоловіки-слов’яни. У Франції жінок вітають у травні на День матері й це не стосується дівчат, бо їх поздоровляють на День закоханих.
Одній з моїх колежанок, яка вийшла заміж за француза, довелося довго пояснювати чоловікові наші традиції святкування жіночого дня.
Наталка Наконечна, проживає в Чехії
Опинилася в Празі через кохання (цьому передувала романтична історія: познайомилися з чоловіком в Парижі, потім Ян приїхав в Україну мене "викрасти").
У Чехії це свято масово не святкують. Добре пам'ятають традиції відзначення ті, хто жив за комуністичних часів. Молодь не святкує взагалі, а старше покоління дарує символічно квітку. Відзначають в колективах, яким треба привід, аби підняти чарку (це національна риса чехів). Чеська родина, куди я потрапила, 8 Березня не святкує. Хоча батько чоловіка завжди на 8 Березня дарує своїй дружині квіти. Однак його син навряд би робив так само, якби мав за дружину молоду чешку. Та оскільки у нас із Яном стосунки дуже теплі, чоловік уважно ставиться до українських традицій. Він завжди дарує мені цього дня квіти, хоча робить це не без нагадування (усміхається).
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Залишити коментар