Україна – чи принаймні Київ – знов у владі вуличної мобілізації. Протестувальники вимагають, аби президент Янукович підписав УА/DCFTA з Європейським Союзом (ЄС). Вони також закликають скинути президента та прем’єр-міністра.
Тим не менш, відмова Януковича від УА/DCFTA (в тому вигляді, в якому вона існує зараз) була раціональною, стосовно національних інтересів (переваги від УА/DCFTA отримала б Європа), та стосовно відповідності зовнішньої політики, яку він проводив у 2010 р. та за яку більшість українців віддали голоси.
Отож, його рішення, погоджуєтесь ви чи ні, відповідає «європейським цінностям», оскільки люди зазвичай розуміють цей термін – конституційний, демократичний і поміркований. Він неодноразово зазначав, що двері до Європи залишаються відкриті, хоча наполягав на більшій взаємності при перегляді угоди. Це доволі розважлива позиція.
Як вже зазначалося, УА/DCFTA сильно викривлена в бік ЄС. Якщо б угода набула чинності, вона б не зробила нічого для української промисловості, оскільки Україна не виробляє нічого, що було б цікаво європейським споживачам. Європейські фірми з їх переважаючими фінансовими ресурсами отримали б можливість скупати українські компанії у великих масштабах, ліквідуючи неконкурентні та зменшуючи в розмірі ті кілька, які вони вважатимуть життєздатними. В результаті ми б мали деіндустріалізацію України, що прогресує, призводячи до масового безробіття в період глобального економічного спаду. Головним експортним товаром з України до Європи стануть безробітні українці – за винятком того, що західноєвропейські нації активно працюють над обмеженням імміграції зі східноєвропейських країн.
Крім того, вартість виконання вимог центральних економістів-плановиків Брюсселю за десять років сягне €160 млрд. – еквівалент ВВП України за один рік. І де Україні взяти такі кошти? Брюссель обіцяв позику в розмірі €610 млн. Проте ці «копійки» надійдуть лише після того, як Київ погодиться на нові умови отримання кредиту від МВФ, серед яких збільшення цін на газ для українських сімей і підприємств.
УА/DCFTA завжди тією ж мірою стосувалася стратегічної переорієнтації України, що й торгівлі. Згідно вимог розділу II, Україна приймає зобов’язання прямувати до «поступової конвергенції у питаннях зовнішньої політики і безпеки з метою підвищити рівень залучення України до європейської зони безпеки». Так, окрім відсутності помітних економічних переваг в угоді та мізерних фінансових заохочень з боку Брюсселя, очікувалось, що Україна підпишеться й на власне стратегічне поглинання.
Якщо громадські хвилювання триватимуть, доведеться шукати цивілізоване компромісне рішення. Одним з можливих рішень стане повернення до попередньої парламентсько-президентської системи. Так опозиція отримає шанс в більшій мірі впливати на Раду, в том числі, в залежності від результатів виборів, на прем’єр-міністра, який може поглянути на УА/DCFTA свіжим оком.
У будь-якому випадку Київ має більше важелів впливу на Європу, аніж сам розуміє. Було б виправдано та цілком доцільно використати паузу між непідписанням у Вільнюсі та наступною зустріччю щодо Східного партнерства та наполягти, аби Європа висунула більш збалансований проект угоди. Як друга найбідніша країна Європи, яка фактично гойдається над прірвою дефолту, Україна не може собі дозволити приймати односторонні пропозиції, що не приносять їй нічого в економічному сенсі та роблять з неї когось трошки більш значущого за пішака у геостратегічних задумах інших.
Ентоні Т. Салвія
Директор Американського інституту в Україні
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Залишити коментар