Нещодавня заява заступника голови фракції Партії регіонів Михайла Чечетова щодо статусу регіональних мов викликала хвилю обурення в державі. Нагадаємо, днями він заявив, що"лише українська та російська мови наразі потребують особливого статусу на території України. 46 мільйонів людей розуміють дві мови: російську і українську. Не болгарську, не угорську, не румунську, не єврейську, ідиш чи іврит, я не знаю як там. Ці мови розуміє лише купка людей. Ми говоримо про дві мови, які розуміє увесь народ".
Зважаючи на таку позицію, в Ізмаїлі на Одещині відмовили у статусі регіональної болгарській мові. Дарма що болгарською там розмовляють понад 10% населення, як того і вимагає мовний закон. Натомість, міськрада визнала другою державною російську.
На тлі цих подій "Погляд" поцікавився, що у перспективі чекає нашу область.
Як відомо, Чернівецька область є найбільш багатоетнічною. Загалом тут проживає 76 національностей. Більшість населення становлять українці, другим за чисельністю є румуномовне населення.
За даними останнього перепису населення, румуномовних буковинців – близько 20 відсотків (до 8 відсотків – молдовани, решта – румуни). Представники інших етнічних груп – у суттєвій меншості. Росіян, наприклад, лише 6-7 відсотків, поляків – близько 3, євреїв лише до відсотка.
Відтак місцеві румуни цілком мають право вимагати визнати свою мову регіональною. Та чи будуть?
На переконання депутата Івана Попеску, румунам на Буковині і до прийняття мовного закону жилося не погано, працювали румуномовні школи, чиновники і навіть міліція говорили румунською. Тож із підвищенням статусу румунської тут поспішати немає потреби.
– Рішення про статус румунської мови у Чернівецькій області, де проживає чимало румунів, можна буде розглядати, коли Кабінет Міністрів розробить механізми реалізації закону про мовну політику, – заявив він.
Виходить, відсутність того самого механізму не заважає надавати статусу регіональної російській мові.
Зважаючи на те, що до порядку денного наступної сесії Чернівецької облради мовне питання не вносили й про проведення позачергової сесії задля цього ніхто із депутатів не клопотав, статус інших мов насправді мало кого хвилює.
Юлія ХОРОШУН
Мовний закон – привід для реклами
Румуномовне населення, маючи такий відсоток, спокійно може вимагати від місцевої влади затвердити їхню мову регіональною. Причому не лише у місцях свого компактного проживання (Новоселицький, Герцаївський і Сторожинецький райони), але і в області в цілому. Та сумніваюся, що цього хтось вимагатиме. Принаймні більшості, по суті, байдуже, вони і без того вільно користуються своєю мовою, мають румуномовні школи, дитсадки, літературу, періодичні видання. Інша річ – купка політиканів швидше за все наполягатиме на прийнятті мовного рішення.
Статуси мов – звичайні політичні спекуляції
Загалом, питання статусів мов – звичайна політична спекуляція. Не завжди у цьому є потреба. Всі ми пам'ятаємо, як ухвалювали мовний закон. Тепер головне завдання його розробників – довести на конкретних прикладах, що він працює. Причина відмови ізмаїльським болгарам – мовний закон писали конкретно під російську мову, оскільки вона єдина є привабливою з точки зору використання електорату.
Щодо румунської мови, то чи стане вона регіональною на Буковині, залежить від кількох чинників. По-перше, від активності носіїв мови. Що наполегливішими будуть, то більшою є імовірність, що депутати ухвалять відповідне рішення. По-друге, свою роль у цьому відіграє такий собі фактор Івана Попеску. Він має непоганий авторитет у провладній партії, тож важелів йому вистачить, аби вплинути на Папієва й Галиця, щоб ті переконали депутатів голосувати за це рішення.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Залишити коментар