Від жартів Петра І туристи потерпають досі

Тут завжди море туристів з усього світу, особливо це стосується літа, бо вже з настанням осені прогулюватися північною столицею Росії не дуже затишно. Переважно тут волого, пасмурно і часто йдуть дощі. Для того щоб здійснити одну з найцікавіших прогулянок – променад річковим трамваєм Невою – треба добре одягтися, ще й закутатися у плед. Про свою подорож до Санкт-Петербурга розповідає буковинка Ніна Городинська. Дорога до Санкт-Петербурга потягом коштує 1200 гривень. Митний контроль українці проходять при переїзді з України до Білорусі, між Білоруссю й Росією відкритий кордон, там можуть перевірити лише вибірково документи. Особливо прискіпливо і на в’їзді до Білорусі, і до Росії перевіряють чоловіків працездатного віку, позаяк їх підозрюють у намаганні виїхати до Росії на заробітки. Під час перетину кордону усім пасажирам оформлюють міграційну карту, наголошуючи на тому, що у разі її втрати людина матиме проблеми. У міграційній карті вказують термін, протягом якого людина перебуватиме на території країни. Покинути країну раніше можна, пізніше – ні. Змінюються навіть правила поводження у потязі на території країн, наприклад, пасажирам у Росії та Білорусі курити у тамбурі дозволяють, проте як тільки ви перетинаєте український кордон, це робити суворо заборонено. Можна вийти і закурити лише на великих станціях. Студентське життя Нарешті ви на світанку прибуваєте до Петербурга. Залишаєте речі і йдете мандрувати містом. Першого ж дня Санкт-петербург зустрів буковинку дощем і вітром, довелося у сестри-студентки позичати теплі речі. Ще одне, окрім погоди, що відразу впадає в очі, це чистота на вулицях і дещо відмінні від наших порядки в студентських гуртожитках. В студмістечку немає проблем з тим, щоб студентів навідували родичі, друзі. Для гостей надають кімнати, у яких можна мешкати за окрему плату. Потрапити до гуртожитка кожен студент може лише за пропуском із штрих-кодом через спеціальні турнікети. Обмежень у часі для прогулянок теж немає. Повернутися додому студент може у будь-який час. Особливо це стосується білих ночей, коли більшість студентів повертається до гуртожитків аж на світанку. Кухні на поверхах гуртожитку не замикають, зауважує Ніна, згадуючи свій студентський побут, коли кухня була відчинена лише до певного часу. Студентам дозволяють тримати у кімнаті власну побутову техніку, зокрема комп’ютери, підключені до Інтернету, телевізори, навіть пральні машини. Що ще цікаво було спостерігати, що серед студентів не поширено харчування у західних фаст-фудах. Взагалі мешканці Пітера харчуються у мережах «Теремок», «Чайна ложка», різноманітних закладах, де основною стравою є млинці з різноманітною начинкою. Більшість же макдональдсів і піцерій – майже порожні. Визначні місця північної столиці Росії Першою пам’яткою у Санкт-Петербурзі, куди потрапила Ніна Городинська, була Петропавлівська фортеця. Майже усе XVII століття береги Неви належали шведам. 1702 року російські війська взяли фортецю Нотебург і Петро І перейменував її у Шліссельбург («Ключ міста»). Вихід до моря було відкрито. А для того, щоб закріпитися на берегах Балтійського моря, цар Петро побудував нову фортецю на острові Єнісаарі (з фінської «Заячий острів»). Тепер ця фортеця називаться Петропавлівською, її шпиль тричі горів від блискавки, а опівдні на ній щодня лунають дзвони. 27 травня (за новим стилем) 1703 року, коли було закладено цю фортецю, вважають днем заснування Санк-Петербурга. Спочатку фортеця мала назву Фортеця святого Петра. Після Петропавлівської фортеці подорож триває до Марсового поля, відтак – до Аврори. Наступного дня дівчата відвідали містечко Пушкіне, де навчався і проводив дозвілля Олександр Пушкін. Тут розміщено колишнє Царське село, найбільша літня резиденція російських імператорів. З 1710 року резиденція і Царське село належали дружині Петра І Катерині. Тут є вражаючий парковий ансамбль з численними мостами, клумбами, терасами і захованими в зелені альтанками. Саме тут Петро І облаштував багато прихованих «жартівниць», імператор любив заховатися десь за альтанкою, почекати, доки його придворні зайдуть до середини, натиснути спеціальні кнопки й облити безпечних відпочивальників, це була одна із улюблений розваг царя. Такі жартівниці діють і досі, влітку туристи не сподіваються, що будь-якої миті з привабливої клумби на них може политись струмінь води. Найвизначнішими місцями Санкт-Петербурга, куди прагне потрапити кожен турист, залишається Ермітаж, Ісакіївський собор, Храм Воскресіння Христового «Спас на крові». Слово "Ермітаж" походить від французього "ermitage", что означає "місце усамітнення". Так називали невеликі павільйони у віддалених парках, де господарі усамітнювалися для відпочинку і спілкування. Такі будівлі стали дуже модними у Європі XVII-XVIII століть. Перший Ермітаж у Росії побудували за наказом Петра І в його Нижньому парку на березі Фінської затоки. Зараз у дворі Ермітажу щовечора відбуваються шоу фонтанів і лазерні шоу. Зараз Ермітаж – це величезна картинна галерея, де виставлено твори мистецтва усього світу. Більша частина сучасної ермітажної колекції – французький, голландський, фламандський живопис XVII-XVIII століть – придбано в часи Катерини II. Фотографувати в Ермітажі не можна, але більшість туристів усе ж умудряється зробити потайки бодай кілька фото. Кількість експонатів у Ермітажі майже три мільйони, експозицію музею розміщено у більш ніж 350 залах. Привезені Петром І з усіх куточків світу пам’ятки культури зберігаються не лише в Ермітажі, у різних місцях Петербурга можна натрапити на різні експонати, наприклад, сфінкс на набережній, привезений Петром із Єгипту, чи грецькі статуї, що прикрашають будівлі міста. Ісакіївський собор будували впродовж 40 років, і відкрили його лише 1858 року, ця похмура на перший погляд будівля вражає своєю величчю й монолітністю, хоч інший храм – «Спас на крові» (споруджено у 1883-1907 роках на місці, де було смертельно поранено царя Олександра II) - приваблює саме своїми барвами й ансамблем куполів. Храм є найбільшим пам’ятником руського мозаїчного мистецтва. Живописні композиції з мозаїки створювали у майстерні Олександра і Володимира Фролових за оригіналами художників Віктора Васнецова, Миколи Бруні. Загалом, аби відвідати у Петербурзі найвизначніші місця і встигнути усе роздивитися, необхідно не менше 12-15 днів, адже лише на сам Ермітаж чи Царське село хочеться виділити щонайменше тиждень.