Олексій і Марина – і є ті російськомовні мешканці Криму, котрих Володимир Путін кинувся визволяти від експансії «бандерівців». Та вони, налякані «визволителем» настільки, що просять навіть не називати їхні справжні імена (бо ж там, у Сімферополі, залишилися рідні, котрих можуть покарати за дезертирство близьких), приїхали шукати прихистку до Чернівців. У столицю Буковини родина прибула 10 березня, приїхали із трьома сумками, у Сімферополі залишили квартиру, бізнес, рідних. Кажуть, захищати їх не було від кого, та кого це цікавить?
«Конфлікт роз’єднав людей»
– Життя у Сімферополі триває, люди ходять на роботу, їздить громадський транспорт, от тільки на вулицях – військова техніка, люди із автоматами у формі без розпізнавальних знаків, у парку тренуються козаки – влаштовують кулачні бої «стінка на стінку», – розповідає Марина. – Коли на вулицях з’явилися озброєні люди, школу закрили, наша 10-річна донька більше тижня була вдома. Дуже багато людей підтримують Росію, і хочуть, аби Крим увійшов до її складу. Вочевидь, гадають, що сюди потечуть російські інвестиції, проте я далека від таких ілюзій. Українські канали, котрі показували правду про ситуацію в країні, транслювати припинили, залишилися лише російські. Тож останнім часом дивилися єдиний вцілілий татарський, його цензура не торкнулася, тож про новини дізнавалися з нього.
Марина каже, конфлікт розсварив людей, роз’єднав родини, бо ж одні – за те, щоб Крим залишався у складі України, інші ходять на мітинги на підтримку референдуму. Відновити родинні зв’язки буде дуже непросто.
– Референдум – це лише формальність, насправді вже зрозуміло, яким буде його результат, тож навіть якби були вдома – не пішли б на нього, – каже Олексій.
Речі збирали у темряві похапцем
Подружжя кримчан каже, останньою краплею для них стала поширена в Інтернеті заява якогось російського чиновника про те, що в України є два дні на те, аби зібратися з духом і врешті почати захищати півострів, або ж визнати свою поразку.
– Ми зрозуміли – це прямий заклик до війни, якщо не виїдемо зараз, уже не зможемо покинути Крим, і в ніч проти 9 березня, замість іти спати, почали похапцем у темряві (щоб не розбудити дочку) збирати речі, – каже Марина. – Сіли у машину, не уявляючи, куди поїдемо. Згадали, що у Чернівцях маємо знайомого. Це абсолютно чужа нам людина, ми спілкувалися лише по роботі, та Володимир погодився допомогти, дізнався, що можна тимчасово пожити у готелі. «Бандерівців», якими лякають кримчан, ми абсолютно не боялися, у Олексія мама – росіянка, тато – українець, тому знали – розмови про агресію націоналістів – міф.
Чернівчанин з Криму: Проросійські силовики розігнали людей, які прийшли вшанувати Шевченка
Наразі родина кримчан ще не прийшла до тями після пережитого. Кажуть, шукатимуть житло, дочку влаштують до школи. Малій не розповіли, що на батьківщину вони, можливо, більше не повернуться, сказали лише – побудуть тут кілька тижнів.
– Починатимемо з нуля, вдома я щодобово здавала квартири, цей бізнес сюди не перевезеш, та роботи не боюся, – каже жінка. – Олексій робить меблі, гадаю, зможе тут працевлаштуватися. Якщо Крим буде російським, додому ми не повернемося.
Надія КАРБУНАР
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Залишити коментар