Янукович дав зелене світло мовному закону. Оновлено

Після ухвалення у другому читанні цього закону та невпевнених потуг голови Верховної Ради Литвина не подавати його на підпис Президенту, 10 серпня він набув чинності коли опублікували в офіційній парламентській газеті "Голос України".

На перший погляд, згідно із законом, його дія розповсюджується на 18 мов: російську, білоруську, болгарську, вірменську, гагаузьку, ідиш, кримськотатарську, молдовську, німецьку, новогрецьку, польську, ромську (циганську), румунську, словацьку, угорську, русинську, караїмську і кримчацьку. Насправді ж уся ця вистава розігрувалась для фактичного узаконення російської як державної мови.

Розуміючи, що інших дієвих засобів, аби мобілізувати власний електорат, у Президента та його команди напередодні виборів не було, тому "фолом останньої надії" стало підписання цього закону.

Автор закону народний депутат Вадим Колесніченко одразу радісно розтрубив, що така дія Президента Януковича свідчить про виконання ним  соціальної(!?) програми. Щоправда, забуває додати, що вона стосувалась переважно соціальної захищеності населення, зростання рівня життя тощо.

Верховна Рада таки прийняла закон про мови. Відео голосування

Після глибокого реверансу в бік Сходу та Півдня України Янукович заявив, що текст закону не остаточний і в нього з часом можна буде вносити певні зміни.

– Мине час і ми з вами побачимо переваги та недоліки. Це не є догмою. Якщо буде необхідно внести деякі поправки до цього закону – ми це зробимо, – пообіцяв Президент України Янукович. – Закон тільки нещодавно набув чинності, тому ще рано робити якісь висновки.

Доки Президент щось там обіцяє, а прем’єр Азаров говорить про програму підтримки української мови, Одеська міська рада на позачерговій сесії в понеділок ухвалила рішення, згідно з яким російська мова має в місті статус регіональної. Вчора аналогічне рішення ухвалила Одеська обласна рада.

Олексій МИКОСЯНЧИК

Думки експертів

Безсумнівно, цей закон вплине на те, що українська мова, врешті, може зникнути. Це підґрунтя в Україні готувалось вже дуже давно. У ЗМІ часто з’являються прогнози, що у 2016-2020 роках українська мова може перестати існувати.

Хто готував цей закон, той має апологетів, які будуть за будь-яку ціну відстоювати його. Для прикладу, в Одесі ухвалили рішення, згідно з яким російська отримала статус регіональної. І нікого не цікавить, що там компактно проживають болгари, є румунські школи. Ніби обіцяли, що закон стосуватиметься усіх без винятку регіональних мов, а фактично зроблено все для єдиної російської.

Нюанс полягає в тому, що 73% людей в державі записали себе українцями і ніхто не винен, що ті 10%, які записали себе російськомовними, зрадили українську. В Україні немає жодної територіальної одиниці, де б компактно мешкали росіяни, а не російськомовне населення. На Буковині румуни можуть претендувати на статус регіональної мови, мадяри на Закарпатті, але вони, скоріш за все, приймуть російську мову.

Останні соціологічні опитування показали падіння рейтингу Партії регіонів в їхніх електоральних базах. І на Сході і Півдні зростає кількість людей, які відстоюють українську мову і проти надання статусу регіональної російській.

Автори закону послугувалися не інтересами українського народу, а зовсім іншими мотивами. Він занадто сирий. 32 його статті суперечать одна одній та Конституції. Найважливіша складова його реалізації – фінансовий бік. Адже необхідні мільярди гривень, аби він запрацював. Тому цей закон перетворюється на декларацію.

У документах, на бажання, має бути розміщено двомовний текст. В законі передбачено 18 мов. Яким чином забезпечити реалізацію положення закону на практиці? На Буковину приїздить з Криму караїм і просить видати йому документ двома мовами – українською та рідною. Як забезпечити цю законну вимогу?

Наявність 10% народності на певній території дає їм право використовувати регіональну мову в усіх сферах життя. Де взяти таку кількість фахівців для органів влади, освіти, правоохоронних структур тощо? А ще чиновники повинні вивчити регіональну мову.

В Україні вчаться студенти з Російської Федерації, яких через рік не відрізнити від їхніх товаришів з України. Велика маса людей просто не хоче вивчати українську мову з різних причин, вважаючи її мовою села.

Цілком очевидно, що закон ухвалювали не задля його виконання, а для одноразового використання. Навіть Венеціанська комісія не рекомендувала його приймати в тому вигляді, який він є, бо не дозволяє розвиватись українській мові.

У Чернівцях на статус регіональної можуть претендувати російська та румунська. Якщо з першою простіше, то знайти румуномовних фахівців для усіх сфер надто складно.