З учителя музики і малювання – в підприємці

Ольга ШУПЕНЯ shupenia@ukr.net Власник майстерні «Царина» для приватних будинків виготовляє як звичайні, так і еліт-класу дерев’яні сходи, які можуть бути різної складності та конфігурації. Залежно від типу, з часу замовлення до появи сходів у оселі може минути від двох тижнів до року. Середня вартість одного поверху (якщо там 17-20 сходинок і нескладне завдання) становить 15 тисяч гривень. Вироби підприємця мають неабиякий попит у споживачів, адже сьогодні в нього є замовлень аж до нового року. Єдині зміни, які відчув В. Гладчук з часу появи фінансової кризи, це те, що раніше замовники цікавилися якістю його робіт, а нині – вартістю. – Річ у тім, що люди навіть з останніх грошей хочуть довести усе до пуття і вселитися в новозбудовану оселю, – розповідає підприємець. – Адже сходи – це головний інтер’єр у двоповерховому будинку і є своєрідним обличчям хати. До речі, 60% людей, які будуються, в останню чергу думають про сходи. І хоч архітектор усе заздалегідь спланував й розрахував, забудовники зазвичай відхиляються від проекту, а, значить, і сходи не «вписуються» в оселю. Тож майстри з виготовлення сходів змушені щось вигадувати на власний розсуд, аби вийти з того становища, яке склалося. Довга дорога до … себе Василь Гладчук – із Вижниччини, тривалий час перебував у пошуку. Свого часу він закінчив тоді ще Чернівецьке культосвітнє училище і здобув спеціальність керівника хору. Жартома каже, що грає на всіх інструментах і на жодному з них – добре, бо вважає, що таке мистецтво треба було ще змалечку опановувати. Окрім того, завершив заочне навчання в Московському університеті мистецтв, відділ декоративно-прикладного мистецтва. – Так склалося, що я весь час себе шукав у творчості, прагнув у ній виразитися і досягти успіху, – каже В. Гладчук. – Усіляке в мене було: і на весіллях грав, і малярку робив, і фотографував… Навіть займався художнім оформленням закладів відпочинку дерев’яним оздобленням. Також виготовляв ліжка і шафи. А свої перші сходи зробив родичам у дев’яностих роках. Окрім того, я паралельно працював вчителем музики й малювання в Миговому. Вчителювання було моїм хобі. Але я із неабияким задоволенням йшов на ті шість уроків раз на тиждень, щоб побачити принаймні 15-ть пар оченят, які прагнуть знань. Колишній вчитель – вимогливий наставник і роботодавець Кілька років тому В. Гладчук зорганізував підприємство, в якому він легко реалізовує свої творчі та викладацькі здібності. Йому рік знадобився для того, аби навчити найманих працівників нелегкого ремесла з виготовлення сходів. – Хлопці, які працюють в мене, є спеціалістами різних сфер діяльності, один з них навіть завершив навчання в кулінарному технікумі. Однак всі мої працівники здатні правильно мислити та мають художній смак. Бо виготовлення сходів – це не просто відпиляв і поклав, тут треба до кожної деталі підійти з любов’ю. Щоби, прикладаючи одну дощечку до іншої, вони гармонійно поєднувалися, утворюючи суцільну сходинку. Окрім того, набираю на роботу охайних людей. Бо переконаний, якщо люди в житті розхристані, то і в роботі вони будуть такими ж. В мене не працюють такі, що полюбляють випивати на роботі. Тобто свій вільний час працівник може використати на свій розсуд, але якщо він з вечора пиячив і через це вранці не прийшов на роботу, то на нього чекає звільнення, навіть якщо я вже добре його навчив, – розповідає В. Гладчук про свої вимоги до кадрів. Бізнес укомплектовував по крупинках Підприємець каже, що сьогодні для започаткування справи з виробництва дерев’яних сходів необхідно 20-30 тисяч доларів. Але він усе необхідне збирав поступово. Сам виготовляв деякі верстати, згодом придбав необхідні ручні електроінструменти та докупив ті верстати, які неможливо власноруч виготовити. До речі, для виробництва сходів необхідно мати в майстерні як мінімум десяток верстатів та понад десять одиниць ручних електроінструментів. – Інколи доводиться працювати на ентузіазмі, – розповідає про реалії свого бізнесу підприємець. – Особливо коли беремося за виробництво нових складних виробів і ще достеменно не знаємо, як воно піде й які витрати за собою потягне. Загалом, це важка справа, бо кожен будинок – індивідуальний, і не можна тут масово штампувати одні й ті ж сходи. Проте я задоволений тим, що кожна моя робота завершена, і про мене люди згадають добрим словом. Кредит вкрай необхідний, але погасити його – нереально На запитання «Погляду», які необхідно здійснити зміни в державі, щоби це принесло користь підприємництву, пан Василь спочатку важко зітхнув, а потім додав: – Це запитання риторичне. Його всі обговорюють, але жодних зрушень в цій сфері не відбувається. Хіба полегшили податкові навантаження? Чи з кредитами якось змінилася ситуація? Ось мені зараз вкрай необхідно додаткові вливання у справу, аби докупити необхідні верстати та інструменти. Та наразі погашати кредит нереально. Тому жодного кредиту на виробництво не наважувався оформити, бо немає впевненості в завтрашньому дні, й не можу собі дозволити підвести свій колектив. Через конкуренцію незамінних підприємців не буває За словами Василя Гладчука, конкуренція у виробництві стимулює до появи кращої якості виробів. Адже коли підприємець гадає, що він – незамінний, то виконує свою роботу абияк, і від цього, зрештою, страждає, як якість продукції й кінцевий споживач, так, власне, і він сам. Тому що часто-густо трапляється так: коли в одній хаті бездоганно виконати роботу, то можна й рік-два з того села чи району взагалі не виходити, й з хати в хату здійснювати замовлення. І навпаки, погана якість робіт – це потужна антиреклама, тоді люди змушені шукати конкурентів. ЦИТАТА «Бізнес-порада для молодих підприємців – не розпорошуйтеся. Оберіть одну справу і йдіть з нею до кінця. Лише коли будете робити щось одне, тоді усе добре виходитиме, бо немає спеціалістів широкого профілю» Василь Гладчук, власник майстерні «Царина» Василь Гладчук (справа) каже, що з часом його учні-працівники стають самостійними професіоналами-підприємцями. Фото Тараса Гладчука