За провину буковинця розплачуватися дитині

Життя в селі - доволі розмірене і спокійне. Та за тим спокоєм і природністю часто ховається безліч традицій та забобонів, дотримання котрих важко уникнути.

Особливо пильної уваги зазнає питання створення сім’ї. Тут зазвичай керуються принципом «чим швидше – тим краще», і якщо хлопці ще якось можуть уникнути постійних запитань та докорів, то дівчатам доводиться все це вислуховувати не раз. Тому й виходить, що багато з них одружуються, лише аби заспокоїти батьків та родичів. А ось як складеться життя аби з ким, замислюються не всі.

Ніна була єдиною дитиною в сім’ї. А оскільки була вона доволі пізньою і на її появу батьки чекали багато років, то вони всіляко опікали, оберігали. Дівчинка не відчувала потреби ні в чому: ні в увазі, ні в іграшках, ні в гарних речах.

Трагедія поклала край безтурботному дитинству

Та швидко безтурботне дитинство Ніни закінчилося. Коли дівчинці було десять років, загинув батько, котрий був годувальником родини. Тепер Інна, мама Ніни, мала більше працювати, аби прогодувати себе й доньку. Звісно ж, родичі допомагали. Тому на більш-менш нормальне життя сім’ї  вистачало.

Спочатку Ніні було важко. Тепер вона допомагала мамі по господарству, на кухні.

Не було більше подарунків та безлічі іграшок та речей. Іноді Ніна навіть ловила себе на думці, що шкодує не так за батьком, як за всім тим, що було, коли він був живий. Його ж образ потроху стирався з пам’яті і вже через рік-другий дівчинка й не згадувала про ту страшну трагедію. 

Аби придбати все необхідне, пішла працювати

Коли Ніна вже навчалася в старших класах, то пішла підпрацьовувати на ринок в сусіднє містечко, аби потім придбати собі все необхідне. Робота дівчинці подобалася, вона почувалася такою самостійною. На тому ж таки ринку одного дня Ніна познайомилася з Петром, котрий також влаштувався сюди підзаробити. Він був чорнявим, невисоким, та увагу до нього привертали його сині очі, колір яких здавався навіть якимсь неприродним.  Тоді Петрові виповнилося якраз п'ятнадцять, так само як і Ніні.

Буковинці створили сім’ю заради дитини, але зберегти не змогли

Нові знайомі швидко здружилися. Петро допомагав Ніні розкладати і збирати товар, а якщо в неї була важка сумка – проводжав до автостанції. Сам Петро мешкав у тому ж таки містечку, де був ринок.

Канікули, а з ними і робота, закінчилися. Ніна приїжджала в місто зрідка, але з Петром жодного разу не бачилася. Почалися уроки, заняття, походеньки з однокласниками.

Знайомий з ринку став новим залицяльником

На шістнадцятиліття Ніна організувала собі справжнє свято. Пишалася, що зробила все майже своїми силами. Навіть готувала сама, хіба що подруга трішки допомагала.

Мама ж Ніни у день святкування привітала доньку і пішла до родички, аби не заважати молоді розважатися. Доньці вона довіряла, а тому обіцяла повернутися лише пізно ввечері.

Компанія розважалася, хтось постукав у двері. Всі притихли, думали, що то Інна повернулася. Та на подив Ніни, перед нею стояв Петро.

Люди часто бувають жорстокими та не пробачають іншим навіть найменших помилок

Інна повернулася додому, коли свято скінчилося і друзі доньки якраз розходилися. Мама допомагала Ніні прибрати безлад і запитала, як відбулося святкування. Донька завжди ділилася всім з Інною, тому перш за все розповіла про приємний сюрприз від Петра.

- Пам’ятаю,  як мама мені ще сказала, що може він і справді хороший хлопець. Та порадила добре придивлятися, адже люди різні бувають, - розповідає Ніна. – Мені сподобалося, що вона хоч і давала поради, але не втручалася.

Зустрічалися п’ять років

Зустріч на дні народження стала початком стосунків між Ніною і Петром. Хлопець часто приїжджав до дівчини у село, а потім вони їздили в місто в кіно чи на дискотеку. Інна хвилювалася за доньку, за її майбутнє. Адже дівчина виросла, і час було думати й про сімейне гніздечко.

- Всі родичі і знайомі постійно запитували, чи не збираюся заміж. Адже з Петром зустрічаємося вже не рік, і не два, а тому треба вже щось думати, - каже Ніна. – Мені не надто хотілося так рано одружуватися, бо ж сім’я – це така відповідальність. А потім ще й діти і вже ніякого особистого часу не залишиться.

Так  минуло п’ять років. Бували і сварки, і суперечки, але молоді люди трималися за стосунки і всіляко намагалися їх зберегти. І ось коли Ніні виповнилося двадцять один, у її день народження Петро освідчився дівчині. Вона хоч і вагалася, але погодилася, бо ж вже «час», а інших варіантів у неї й не було.

Почалися передвесільні клопоти. Обидві сім’ї не бідували, але й великими статками похвалитися не могли. А тому весілля вирішили робити невеличке, лише для найближчих родичів та друзів.

Перед весіллям трапилася неприємність

Поки батьки готувалися до весілля, а Ніна вибирала плаття, Петро мав трохи часу, аби розважитися. Під час однієї із зустрічей з друзями трапилася неприємність, через яку Петро ледь не потрапив до в’язниці. Того вечора друзі добряче хильнули, спочатку все було спокійно, аж поки до компанії не причепилися двоє хлопців. Зав’язалася бійка і Петро кілька разів вдарив одного із них складним ножиком, який мав у кишені. Рани виявилися не серйозними, та судової тяганини уникнути не вдалося. Закінчилося все тим, що хлопця засудили умовно.

Після усього Ніна почала жалкувати, що зв’язала свою долю з Петром, адже й подумати не могла, що він на таке здатний. Але вже щось змінити не ризикнула, бо ж думала, що подумають люди.

Буковинців поєднала випадковість і вона ж ледь не розлучила їх

Та попри всі негаразди напередодні, весілля пройшло навіть краще, ніж на це сподівалися наречені. Після весілля Ніна і Петро переїхали в будинок бабусі хлопця. Потроху налагодили побут і почали обживатися.

Поява дитини не принесла радості

Молодята жили мирно. Обоє працювали, відремонтували оселю. А незабаром вже й чекали на появу малюка. Петро був щасливий, всіляко допомагав дружині. Ніна раділа, адже лікарі давали позитивні прогнози.

Та коли первісток таки з’явився на світ, стало зрозуміло, що не все так добре. Хлопчик народився без кисті руки. Молоді батьки спочатку намагалися приховувати це, але вже за тиждень-другий про це знали всі. Селом ширилися чутки, що дитина народилася з дефектом через ту бійку Петра перед весіллям.  Тим паче, що інших відхилень у дитини не знайшли.

Ніна і Петро на чутки не надто зважають, ростять сина і намагаються виховувати його так, аби він не почувався  не таким, як інші, і був самостійним. Єдине, що хвилює батьків, як сприймуть його діти і чи не доведеться йому все життя розплачуватися за необдуманий вчинок батька.