За три кілометри від Глибокої розкинулось село, в якому два роки жила і працювала буковинська орлиця Ольга Кобилянська – Димка. Мешканці села цим дуже пишаються, адже в основу її відомої повісті «Земля» лягли події, які дійсно сталися у Димці.
Невелике румуномовне село з населенням 1940 осіб приваблює своєю красою: тут можна відпочити і в лісі, і на чистому озері.
Село має багату історію, перша згадка про нього з`явилася ще далекого 1446 року в документі правителя Молдавського князівства Штефана Воде. В ньому він зазначає, що дарує село Трестіянець ченцям монастиря Нямцулуй. Назва «Димка» з`явилася аж у ХVIII столітті. Існує кілька легенд походження його назви. За однією, сельчани часто палили очерет, через що село вкривалось густим димом. За іншою – перші жителі оселились біля річки, де часто були тумани, внаслідок чого село вкривалося «димкою».
Наразі село розростається. Незважаючи на те, що левова частка населення щороку виїжджає на заробітки, переважно в Італію, воно не вимирає. Навпаки – розбудовується за рахунок грошей, присланих з-за кордону. За словами сільського голови с. Димка Михайла Сирбу, хати тут ростуть, як гриби після дощу. Часто заробітчанки приїжджають в село вже з чоловіками-італійцями. Проте частина сімей не витримує випробування відстанню і розпадається. Щороку таких сімей є дві-три. Нерідко діти залишаються без опіки рідних.
За словами сільського голоси Михайла Сирбу, сільська рада і школа завжди контролюють такі ситуації, тому проблем з дітьми немає, - вони завжди доглянуті і нагодовані.
Яна МАРІЯНЧУК
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Залишити коментар