Заснував музей та зібрав унікальну колекцію писанок

Мешканець села Старий Вовчинець Глибоцького району Іван Топало змінив повну пригод кар'єру військового на скромне життя сільського вчителя. Об'їздивши півсвіту, він повернувся до рідного села та присвятив йому себе цілком. Пройшовши шлях від військового керівника до директора ліцею, збудував нову школу і заснував музей, присвячений винятково життю Старого Вовчинця та його мешканців.

Зорганізувати сільський краєзнавчий музей вирішив п'ятдесят два роки тому. Спочатку він уміщався на шкільному горищі, а за півстоліття розрісся до цілого комплексу. Нині він займає п'ятнадцять залів та налічує понад вісім тисяч експонатів, які відображають життя людей, що проживали тільки на території села Старий Вовчинець від найдавніших часів до сьогодення.

Експонати для музею збирали своїми силами. У музеї є унікальна, відома далеко за межами Буковини, колекція писанок, яку пан Топало збирав протягом п'ятдесяти років. Вона налічує понад три тисячі екземплярів.

В одному з приміщень музейного комплексу є бивні та зуби мамонта, які Іван Касіянович разом зі своїми учнями знайшов на березі річки. У краєзнавчому музеї представлено також колекцію вишиванок (понад сто вишитих картин, сорочок, виконаних різними техніками. Найдавніша вишиванка має майже сто років) та скринь, в яких тримали придане нареченої.

Надзвичайно цікавою складовою комплексу є хата XIX століття, на прикладі якої Іван Топало відтворив побут людей того часу.

– Звичайна оселя мешканця села мала три кімнати: хороми, де зберігали приладдя першої необхідності (наприклад, сільськогосподарське знаряддя праці, діжки із зерном та борошном, ткацький верстат тощо), велику кімнату, де відбувались всі урочистості й похорони, кухню, де, власне, й мешкала родина, – розповідає директор Краєзнавчого музею с. Старий Вовчинець І. Топало.

Краєзнавчий музей села Старий Вовчинець – справа усього життя Івана Касіяновича. Каже, що заклад – його улюблене місце, буває тут будь-коли та за будь-якої погоди.

 Досьє

Іван Касіянович Топало закінчив історичний факультет Чернівецького учительського інституту. 1954 року його призвали до армії. Потім вирішив вступити до Остафійського авіаційного училища у Московській області. Після його закінчення служив у різних точках колишнього Радянського Союзу. Потім почали скорочувати чисельність армії, тож із військовим життям довелося розпрощатися. Повернувся додому у с. Старий Вовчинець. Почав працювати військовим керівником у місцевій школі. Згодом вступив на історичний факультет Івано-Франківського педагогічного інституту. 1961 року став директором Старововчинецького ліцею. Керує школою й сьогодні.