Зробити бізнес на виробах прикладного мистецтва складно

Ольга МАКСИМЮК o_maksymiuk@mail.ru З часів незалежності України з кожним роком вироби прикладного мистецтва народних умільців набирають дедалі більшої популярності. Відповідно, зростання попиту породжує пропозицію. Якщо ще кілька років тому в Чернівцях магазинів із виробами ужиткового мистецтва було лише три, то наразі їх близько десятка. Підприємець Світлана Глібіщук-Баглай після закінчення Львівської академії прикладного мистецтва писала картини, виготовляла обереги та різні вироби з лози й віддавала їх у салони для реалізації. Після співпраці з посередниками жінка вирішила відкрити свій магазин, мовляв, чому людям, які нічого не виготовляють своїми руками, вдається реалізовувати вироби, а їй ні? – Думала, коли відкрию магазин, зможу в салоні малювати картини, робити солом’яні ляльки, обереги, – розповідає пані Світлана. – Проте бізнес забирає дуже багато часу, тому мистецтвом займаюся рідко. Доводиться самій працювати продавцем, постачальником та виробником товару одночасно. Спершу свої вироби виготовляла для себе, пізніше почала виставляти їх у магазині, аби почути думку інших. Адже, якщо людям мої вироби ручної роботи подобаються, то з’являється натхнення працювати далі. Пані Світлана розповідає, що відкрила магазин прикладного мистецтва, який реалізує вишиванки, картини, вироби із кераміки, лози, обереги тощо, оскільки ця справа їй до душі. Матеріали для вишиванок закуповує у Чернівцях на ринку. Жінка каже, що свого товару для отримання хороших прибутків замало, тому ще бере багато речей в інших постачальників. Аби не втратити бізнес, брала в банках кредити На ринку послуг С. Глібіщук-Баглай працює три роки. Для розвитку бізнесу взяла за цей час кілька кредитів. – Коли вирішила започаткувати власну справу, мала у кишені дві тисячі гривень, – пригадує С. Глібіщук-Баглай. – Однак із таким капіталом далеко не підеш, тому оформила кредит на сім тисяч у одному з банків. Оскільки цих грошей для відкриття магазину не вистачало, довелося знову брати кредит. Щоправда, другу позику вже оформила на сина. Інколи не вистачає грошей, аби платити за оренду приміщення, оскільки магазин ще не “розкручений”. Лише за оренду доводиться щомісяця викласти 700 доларів, дві тисячі гривень – на ринкові збори. Пані Світлана каже, що якби не кредити, то тимчасово б полишила свою підприємницьку діяльність, щоби перечекати кризу. Однак розуміє, що такий вчинок є неправильним, бо в майбутньому доведеться знову починати все з нуля. До речі, аби сьогодні розпочати такий же бізнес, треба вкласти на початку як мінімум 5 тисяч гривень. Через кризу зменшила асортимент товару – Дотримуватися українського стилю в магазині та торгувати тільки виробами вітчизняних виробників – не просто, – каже підприємець. – На таких речах важко заробити. Майстри просять чималі гроші за свій товар. Водночас покупці не готові викладати такі суми. Найчастіше українські вироби прикладного мистецтва купують українці, які проживають за кордоном. Люди починають цінувати своє, коли доля закидає їх в чужі краї. Серед усіх виробів, які виставлено в магазині, найбільший попит пані Світлана спостерігає на дитячі вишиванки, зокрема тоді, коли у дитсадках готуються до святкових ранків. Аби не втратити покупців під час кризи, підприємець ціни на товар не підвищила. Це їй вдалося, бо націнку на товар зробила мінімальну і зобов’язала виробників надавати їй недорогі речі. – Зараз складно стало закуповувати товар, – каже пані Світлана. – Не вигідно їздити за оригінальними речами до Закарпаття, бо майстри підвищили ціну. Якщо раніше вишукана шкатулка вартувала 400 гривень, то зараз близько п’ятисот. У власному бізнесі пані Світлана працює сама. Каже, утримувати персонал – дорого. – Не варто боятися розпочинати бізнес, – радить пані Світлана. – Однак, якщо не знаєш справи, краще за неї не братися. Переконалася в цьому на власному досвіді, коли напередодні восьмого Березня взялася за продаж квітів. Я змінювала їм періодично воду та підрізала стебла, однак квіти все одно зів’яли. Не заробивши жодної копійки, вирішила більше ніколи не експериментувати. Окрім того, С. Глібіщук-Баглай радить не зациклюватися на чомусь одному, завжди шукати нове, зацікавлювати покупців низькими цінами, широким асортиментом, акціями та знижками. З конкурентами пані Світлана товаришує, проте досвідом підприємці не діляться, таємниці не роздають. – Наразі під час кризи, окрім великих податків, на підприємців “тиснуть ” психологічно, – зізнається жінка. – Контролюючі органи приходять перевіряти документи мало не щодня. Тому найперше, що потрібно зробити в країні для впевненості підприємців у завтрашньому дні, – це зменшити податки та ухвалити нові сприятливіші для бізнесу закони. Довідка Світлана Глібіщук-Баглай 1981-1987 рр. – здобула вищу художню освіту за спеціальністю “живопис” в Львівській академії прикладного мистецтва 1990-1997 рр. – керівник мистецьких гуртків 2006 р. – започатковує власну справу.