Зубри – королі буковинського лісу

Анна ГАРГАЛЯ gargalia@mail.ru Єдиний відомий в області випадок нападу зубра на людину, внаслідок чого та стала калікою і прожила опісля недовго, з десяток років тому стався на Путильщині. На мешканця села Костинці Сторожинецького району, який з родичами поїхав у гори по гриби, напала самка зубра. Чоловік необачно наблизився до її теляти і у тої спрацював материнський інстинкт. Випадок унікальний, оскільки попри гігантські розміри травоїдні зубри сумирні тварини. Ба, навіть дуже-дуже лякливі. Щоб побачити їх бодай на відстані, людина має за кілька днів перед цим не пити, не палити, вдягнути одяг, який з неділю лежав на сіні, каже головний мисливствознавець державного підприємства Сторожинецький лісгосп Сергій Чистов. Рогаті ровесники мамонтів У прадавні часи зубри чи інакше – дикі бики, населяли весь Європейський континент, від Піренеїв до Сибіру, включаючи Скандинавію та Британські острови. Разом із мамонтами у льодовиковий період вони були постійним об’єктом полювання людини, відтак зображення цих могутніх тварин нерідко знаходять серед печерних малюнків. У часи Древнього Риму зубрів випускали на арени для ґерцю із гладіаторами, згодом їх нещадно винищували. Справа зайшла так далеко, що 1921 року було вбито останнього зубра у Біловезькій пущі та 1926-го – на Кавказі. Зо півсотні особин зниклого у природі виду залишалося лише у зоопарках світу. Тож учені вдарили на сполох і за їхньої ініціативи розпочалася копітка робота з розведення зубрів у неволі та заселення ними колишніх територій його мешкання. Завезені на Буковину зубри не боялися навіть собак - Реакліматизація диких биків на Буковині бере свій по¬чаток 1970 року, коли у ліси Вижниччини завезли 19 зубрів біловезько-кавказької генетичної лінії, каже заступник начальника управління охорони навколишнього природного середовища області Володимир Солодкий. – Доти зубри мешкали на Буковині до початку ХІХ ст., про що, зокрема, свідчать назви урочищ та потоків у Сторожинецькому районі - “Зубровиця”, “Зубринець”, “Зубрівка”. Ймовірно, саме тому протягом 1971-1976 років одинадцять з новоприбулих велетів перейшли з території Вижницького району на Сторожинеччину, де добре почувалися на землі предків. Вирощені у вольєрах зубри були майже ручними і зовсім не боялися людей. Вони виходили з лісу до населених пунктів, поїдали сіно в копицях, кукурудзу, картоплю, гарбузи на городах і не лякалися навіть собак. Узимку та навесні зубри харчувалися з колгоспних силосних ям, поруч з якими інколи жили. У перші роки завезення зубрів на Буковину люди ставилися до них з цікавістю та повагою, підгодовували взимку. Відтак реакліматизація тварин, які є найближчими родичами американських бізонів, відбулася успішно. Їхня популяція зростала, досягши піку 1994 року, коли, за даними В. Солодкого, в області налічувалося 225 особин зубра. Велетів косить виродження й близькість людини Могутній звір, самець якого може вирости до тонни (хоча, як стверджує С. Чистов, найбільший зубр, упольований під час спеціальних селекційних відстрілів, важив 650 кг), не має природних ворогів. Зубри тримаються стадом, тому не бояться найбільшої вовчої зграї. Немає достовірних даних і про те, що бодай одного зубра вдалося вполювати ведмедю. Єдині його вороги – людина та хвороби. У перші роки перебування велетів на Буковині вони почали хворіти на так званий тваринний сифіліс, некротичний баланопостит - захворювання сечостатевих органів самців, каже В. Солодкий. Причиною захворювання, внаслідок якого гинув навіть приплід, був контакт зубрів із домашніми тваринами, зокрема, вівцями. Хоча зубри вкрай рідко хворіють на пневмонію, стійко переносячи холод, сувора зима 1995-1996 рр. теж спричинила загибель 19 зубрів. Однак більше, ніж хвороби, диким бикам шкодить людина. Інтенсивна господарська діяльність у лісі, а інколи й браконьєрство, будівництво кар’єрів та нерегламентоване відвідування місць мешкання зубрів залишають для них дедалі менше місця. Тим паче, що нинішні зубри зовсім не схожі поведінкою на попередників. Вони цілком дикі, обережні й обходять людину десятою дорогою. Зачувши підозрілий звук чи запах зубри тікають інколи на десять кілометрів углиб лісу. Їх надзвичайна обережність кілька років тому зашкодила представникові Всесвітнього фонду великих травоїдних тварин пересвідчитися, що високо у горах на території Чернівецької області таки мешкає краща в Україні та єдина у Європі гірська популяція зубрів. Протягом чотирьох днів іноземцеві не раз траплялися сліди життєдіяльності диких биків, та їх самих угледіти не пощастило, каже В. Солодкий. Правда опісля вченим вдалося зняти фільм про буковинських зубрів, який надіслали до штаб-квартири Фонду. Річ не зайва, адже внаслідок тривалого спарювання всередині популяції є загроза її виродження (щось на кшталт королівських династій). Запобігти цьому можна, лише вливши свіжу кров, тобто завезти на Буковину зо п’ять-шість зубрів з інших регіонів. Задоволення не з дешевих, тож екологи сподіваються на фінансову підтримку Фонду. Диким бикам загрожують інтриги в облраді З іншого боку, зубри конче потребують розширення площі заказника “Зубровиця”. Для того, щоб розмножуватися, здичавілим і лякливим їм тепер треба значно більше незайманої площі, ніж напівдомашнім предкам із вольєрів, а місць, вільних від слідів втручання людини, у лісі дедалі менше. Відтак, за даними останньої таксації, зубрів у буковинських Карпатах залишилося лише 75 голів, що є критичною чисельністю для популяції. Зважаючи на це, торік на розгляд сесії обласної ради було винесено пропозицію розширення площі зоологічного заказника “Зубровиця” майже удвічі проти нинішнього. Проте депутати пропозицію не підтримали. По-різному обґрунтовуючи відмову, вони голосували “проти” майже цілими фракціями. Тож зараз готують її друге подання, позаяк зволікати ніяк: депутатська непоступливість може загрожувати повторному зникненню зубрів на буковинських теренах.