Про культуру в Україні згадують лише напередодні якихось пам’ятних дат, але буквально наступного дня забувають, вважаючи це не пріоритетним напрямком. Але вкладаючи у культуру сьогодні, ми робимо внесок у наше майбутнє. Можливо нині ситуація у державі не найліпша для розвитку культури – є сфери, які потрібно реформувати негайно, зокрема армію, правоохоронні структури, освіту, медицину тощо, але не варто забувати про вічне. Про стан цієї сфери ми поспілкувалися з начальником управління культури Чернівецької ОДА Вірою Китайгородською.
«300 тисяч гривень на всю культуру краю на цілий рік»
- В Україні якось так узвичаєно, що культура у країні фінансується за так званим залишковим принципом. Яка ситуація зараз, чи вистачає грошей на зарплатню, чи, можливо, є фінанси для підтримання цієї сфери у нашій області?
- Якщо говорити про наші підвідомчі установи – а їх тринадцять в області – з-поміж них філармонія, наукова бібліотека, театр, краєзнавчий музей, художній музей тощо, то в них розраховано бюджет до кінця року на зарплату. Тобто на це вистачає.
Якщо говорити про програми, які передбачені для розвитку культури у Чернівецькій області, то я вам назву цифру «300 тисяч гривень» на всю культуру краю на цілий рік. Це в еквіваленті – видати дві хороші книги тисячним тиражем. Це і все.
Хочу підкреслити, що культура працює фактично на громадських засадах. За рахунок самодостатності митців. Тобто є художники, які пишуть картини, є письменники, які працюють над книгами – і слава Богові, є естрадні співаки і театрали, які за власний рахунок творять цю культуру. За це їм величезне спасибі та доземний уклін.
Чи мало б так бути насправді? Очевидно, що ні. Тому що, скільки вкладаєш в культуру сьогодні, у сотні разів більше пожнеш через років десять. Наступні покоління тоді б мали щедрі жнива з того, що ми вкладаємо сьогодні.
Можна говорити про те, що є якісь непередбачувані речі і ті. які ми вирішити не можемо власними силами. І не можна виміряти до сантиметра чи до копійки, чи варто саме у цю річ вкладати гроші, чи в іншу. Але бачимо, що там, де не було культури, насамперед національної, там почалася війна, там шириться розбрат, мародерство. Тобто культурну людину треба виховувати.
Йдеться не про якісь конкретні галузі чи жанри культури, а про культуру взагалі.
Завжди, коли буваю у районах, кажу, що культура починається з цвинтарів та доріг. Як ми доглядаємо свою пам’ять, як вкладаємо у це свої зусилля, вкладаємо гроші у фізичну працю, так воно відгукнеться у наступних поколіннях. Бо якщо заросла могила батьків, чи дідів і прадідів, то про культуру мови не може йти у високих її проявах.
Єдине, що нам вдалося зберегти наразі – це мережу. Хоча у нас постійно проводять наради з оптимізації і нам постійно наголошують, що потрібно скорочувати та оптимізувати, потрібно шкільні бібліотеки об’єднувати з публічними. Я стою категорично на позиції іншій. Можливо я цим не дуже влаштовую ту ситуацію, яка є наразі.
Нині звикли постійно скорочувати бюджет. Але для кого маємо його скорочувати? Я не хочу економити на місцевій культурі, щоб якогось олігарха нагодувати за цей рахунок. Позиція моя чітка.
«На фестиваль «Маланки» ми подивилися трохи інакше»
- Пам’ятаєте, колись у Чернівецькій області було дуже багато різних фестивалів. Були міжнародного рівня, приїздили колективи та виконавці, майстри з різних країн та регіонів. Це приманювало туристів в область, але нині складається враження, що їх поменшало, чи вони не мають того широкого розголосу. Яка ситуація з цим напрямком?
- Їх стало не значно менше. У нас є традиційні фестивалі, які проводяться роками. Є фестиваль «Від Різдва до Йордана», «Христос Воскрес, воскресне Україна» - це ті, які готує та проводить управління культури. Також багато інших фестивалів, які відбуваються у Музеї під відкритим небом. Але цього замало насправді. Є цілих дванадцять фестивалів у районах області, і їх постійно проводять. На це виділяють трохи місцевих бюджетних коштів. Але вони не так широко розпіарені. Вони не набули такого широкого звучання і такого значення, як, скажімо, у наших сусідів.
Нещодавно була на «Борщівській вишиванці» у сусідній Тернопільщині. Справді, ранг цього фестивалю всесвітній, можна так сказати, там громада дуже багато та активно сприяє цьому. Це робиться не лише зусиллями влади, але і долучається багато молоді, меценатів, громадських організацій.
Скажімо, на центральному майдані у Борщеві у день фестивалю було зо двадцять тисяч люду, дуже багато школярів, які збирали кошти для воїнів АТО.
Але наші фестивалі також стали хорошою ознакою. Торік вперше відбувся фестиваль «Христос Воскрес, воскресне Україна». Цим фестивалем ми хотіли переказати наступним поколінням давні традиції наших предків. Коли родина збирається на Великдень та Різдво разом, коли святкують усі покоління спільно, коли усі святять воду тощо. Акцент ми зробили на наші традиції.
«Культура працює фактично на громадських засадах. За рахунок самодостатності митців»
Віра Китайгородська
Хоча якби до нас прийшли люди і запропонували хороші проекти, адже кожен фестиваль має мати програму, концепцію, бути зареєстрованим, мати свій формат і працювати на культуру, залишити не лише матеріальне для міста та області, але і залишити у душі кожного свій слід, ми б охоче розглянули ці пропозиції.
Можливо, якби не війна і події на Сході, то ми багато б чого встигли. Адже дуже себе обмежили. Торік не відбулося дуже багато заходів. Ледь не кожного дня, пам’ятаєте, ховали загиблих героїв і були сумні дні. І тоді було справді не до якихось святкувань та фестивалів.
Культура повинна існувати, вона не припиняє свого дихання у такий період, але часом було не до веселощів і широкоформатних речей.
Скажімо, на фестиваль «Маланки» ми подивилися трохи інакше. Не хочемо, щоб це була така загальна бутафорія, абсолютно відірвана від традицій. Була така спроба, яка фінансувалася окремими меценатами. Але ми не хочемо перетворити її на відмивання коштів для деяких персон. І абсолютно неорганічну та непритаманну для нашої території та громади річ, яка нічого не залишає по собі, окрім крику та сміття.
Звичайно, на будь-які події та фестивалі потрібно дивитися не регіонально, не у всеукраїнському масштабі, а на всесвітньому. До цього мають бути долучені туристична мережа, молодь, усі сфери економіки тощо. Молодь би їхала до нас, якби у нас були дешеві хостели, щоб фестиваль був не один день, а три. Тобто ми над цим працювали і працюємо.
«Люди починають втрачати смаки, не можуть зорієнтуватися і обирають ціну, а не якість»
- Чи долучаєтеся Ви до проведення традиційного дня міста. Адже уже багато років це однотипне свято з виїзною торгівлею та святковим концертом.
- Активну участь у день Чернівців беруть наші майстри – ремісники (вишивальниці, різьбярі, гончарі, ковалі тощо), але серед їхніх робіт є китайський ширвжиток. Коли вишиванка, створена власними руками майстра, коштує одну суму, а привезена з-за кордону – зовсім іншу, люди починають втрачати смаки, не можуть зорієнтуватися і обирають ціну, а не якість. Для нас це дуже болюче. Це мало би бути інакше.
Днем міста переважно піклується міська рада. Вони мають свій бюджет, оргкомітет, відповідають за торгівлю, за розміщення, гостей, масові заходи.
Скажімо, особисто я запросила б на концерт для молоді потужних наших київських гостей, колективи, які справді хотіли б побачити.
Пам’ятаєте, свого часу до нас запросили, здається, колектив «Boney m». То вони навіть не знали, куди їх привезли і передавали вітання Росії, думаючи, що вони виступають саме там. Це з одного боку, посміховисько, а з іншого – ганьба для нас та нашої землі.
«Для музею вишиванки потрібно шукати приміщення та кошти»
- Можливо Ви знаєте, що буде у кіномистецькому центрі імені Миколайчука?
- Ще під час червневих свят вшанування нашого генія ми зверталися до наших народних депутатів, депутатського об’єднання «Буковина». Зустрічалася з віце-прем’єром В’ячеславом Кириленком, щоб виділили кошти на реконструкцію, або перебудову мистецького центру Миколайчука і добудову музею на території садиби Миколайчука у Чорториї. Там є лише меморіальна хата, а якоїсь експозиційної зали, де можна було розмістити сотні експонатів, транслювати фільми, почути його голос, побачити образ, могли приїздити багато туристів, нема.
Як мені відомо, деякі народні депутати підтримали наше клопотання, клопотання голови ОДА і нібито виділено п’ять мільйонів гривень на реконструкцію кінотеатру. Не знаю, чи достатньо цих грошей. Якщо подивитися як нефахівцю, то складається враження, що його потрібно просто перебудувати.
- Саме у Чернівцях народився фестиваль вишиванки. Він став всеукраїнським, чи не розглядається питання створення музею вишиванки, щоб це стало своєрідною родзинкою міста та області, на кшталт Музею писанки у Коломиї?
- Це надзвичайно потрібно! Є регіональні музеї, але вони не представляють увесь край. Для цього потрібно шукати приміщення, кошти.
Як я жартую, найкращий музей має бути у приміщенні ОДА. Незалежно від того, буде тут працювати влада, чи ні. Приміщення у центрі, добреосвітлене, коридори величезні, вони пустують. Тут можна розміщати пересувні картинні галереї чи виставки.
Також потрібно знайти приміщення та розмістити там експозицію Івана Снігура. У нього величезна колекція, яка донині не розміщена ніде.
Олесь ЗАДНІСТРОВСЬКИЙ
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Залишити коментар