Нещодавно у місті Лева відбувся традиційний Міжнародний форум видавців. Серед численної кількості учасників та авторів літературного заходу були і чернівчани. Як цьогоріч прийняли наших земляків – у розмові із директором видавничого дому «Букрек» Дариною Туз-Максимець.
– Чому ваше видавництво є постійним завсідником форуму, що це дає?
– «Букреку» в серпні виповнилося 22 роки і 20 разів з них ми були учасниками форуму, пропустили лише перший, не мали тоді ще достатньо книг, щоб представляти. Ми ж розпочинали як рекламне агентство. Завдяки нашим партнерам з форуму видавців, маємо своє постійне, хоч і не дуже центрове, місце стенду. Але читачі нас знаходять і приходять за новинками. Мова йде про те, щоб не лише продати книжку, а й ознайомити з нею загал.
До того ж форум – це така собі вселенська здибанка, запланованих і непередбачуваних зустрічей. Тут можна побачитись і обговорити справи з авторкою з Канади Любов’ю Василів-Базюк, приємно поспілкуватися з поетом з Нью-Йорка Василем Махно, який колись люб’язно приймав нас в Америці.
Цьогоріч, наприклад, побачились з Галиною Дольник – власницею української книгарні в Одесі. Я подякувала їй за те, що завдяки таким ентузіастам, як вона, маємо українську Одесу. Якби більше українських книг, газет, радіо і телебачення було в Донецьку і Луганську, то ми уникнули б тероризму і Путін не мав би підтримки ні там, ні в Криму. Слово матеріальне, спочатку звучать заклики до від’єднання, потім плюндрується суверенітет...
– Чим цей захід відрізнявся від попередніх, які було влаштовано у мирний час? І як на людях відобразилися події Майдану та війна на Сході?
– Можна зробити висновок, що під час війни люди не стали читати менше, а може, навіть і більше. Пріоритети і цінності змінилися. Це почалося ще в кризу, коли парадоксально виріс попит на книгу і триває дотепер. Люди розуміють, що інвестиція в свою освіту, в свій духовний розвиток є незнищенною. Таке багатство завжди з тобою. Я чула, як молоді хлопці переконували один одного, що вартість 2 томів книги від «Депортації до депортації», це лише півджинсів, а там стільки документів. Виріс інтерес до історичної, пізнавальної літератури, краєзнавчої, етнографічної.
Звісно, відвідувачів було менше, ніж раніше. Адже не всі охочі з інших регіонів змогли приїхати. Раніше не було акцій, щоб книги продавали на підмогу військовим. Раніше і ми як видавництво не друкували таких книг, як «Долікарська допомога на полі бою» чи «Пам’ятка українського вояка», «Як виживати в екстремальних умовах».
У такий трагедійний час бальзамом на душу є класика.
– Які автори і видання найбільше мали попит серед відвідувачів форуму?
– То ж Твори Кобилянської, Коцюбинського, які ми почали видавати до 150-літніх ювілеї цих авторів, мали попит. До 200-ліття Тараса Шевченка ми видали «Цікаві оповідки з «Щоденника Шевченка». Їх купували. А ще підручники і словники.
Поезія Василя Герасим’юка, Інги Кейван у серї «Третє тисячоліття: українська поезія» викликала інтерес.
– Кого були раді бачити серед чернівчан та гостей міста Лева?
Зустрілася у справах з харків’янами. З приводу постачання паперу і друку великотиражного видання. Ірина Вікирчак, Петро Рихло, Марина Лібанова, Марія Довгань та ще чимало книжкових людей приємно було бачити. З нами представляв видання музею і свої книги Мирослав Лазарук. З Києва приїхали Олександр Балабко та професор Володимир Панченко, які разом з «Букреком» презентували «Рай і Пекло Коцюбинського». Професор Юрій Макар і його співавтори в бібліотеці ім. Василя Стефаника ознайомили колишніх переселенців з Польщі з двома томами тритомника про депортацію. Коли 2011 року ми розпочинали це видання, ніхто й подумати не міг, що воно так перегукуватиметься з сучасними подіями.
Були й несподівані зустрічі, як-от, Василь Терицану та Анатоль Вєру, які познайомили мене з представницею румунського інституту культури з Відня для спільних проектів.
– Як загалом цьогорічна атмосфера, організація форуму та, власне, Ваша участь (не шкодуєте за витрачений час і гроші)?
– Форум цілком виправдав наші сподівання і не підтвердив побоювань, що у час війни книги не читають.
Дякую організаторам, що не відмовились від проведення форуму. Не може війна заступити нам все, а особливо українську книгу, яка в цей час має бути потужнішою за «Гради».
Ольга ШУПЕНЯ
Наживо побачила Рафата Чубарова
Інга Кейван, чернівецька авторка, учасниця форуму видавців у Львові
Оскільки їздила із сином буквально на один день, для мене було важливішим показати дитині Львів. І коли ми сідали на трамвай, щоб їхати на вокзал, я побачила Рафата Чубарова (лідер кримських татарів, – авт.). Це для мене стало важливим. Гадаю, минулими роками я б його не побачила і не звернула б увагу на нього. А сьогодні це – особлива подія. Коли він йде просто вулицею, як пересічна людина, несе пакет з продуктами. І потім я дізналася, що він приїхав до Львова спеціально, аби взяти участь в презентаціях та акціях форуму видавців.
Особисто я у місті Лева презентувала нове видання серії «Третє тисячоліття: українська поезія» «Тінь базальту. Тіло базальту». Серед глядацької аудиторії в залі національного університету імені Івана Франка переважали студенти, які були дуже уважними. Від цієї презентації я отримала духовне енергетичне задоволення.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Залишити коментар