Сьогодні Гаяне Вардеванян дає свої перші концерти для обраної публіки Португалії. Ще вона встигає виховувати сина та бути зразковою дружиною. Розповідаючи про себе, каже, що народилася на Буковині в інтернаціональній сім’ї: мама за фахом філолог, а батько – електрик. У ній тече українська, російська та вірменська кров.
– Також маю на рік старшого брата, він працює у Чернівецькому національному університеті ім. Ю. Федьковича, є кандидатом економічних наук, – гордо зауважує Гаяне.
Вона стверджує, що в її родині любили співати практично всі. Бабуся грала на балалайці і виконувала веселі коломийки. Мама самотужки освоїла гру на гітарі, чимало виконувала своїх пісень та на вірші Ліни Костенко. До речі, коли вони зустрілися (на вечорі пам’яті чоловіка Ліни Костенко у Києві), то поетесі дуже сподобалися пісні мами Гаяне.
– Мій батько також є творчою особистістю, він захоплюється чеканкою і навіть виставляв свої роботи у Португалії, – розповідає чернівчанка.
«У мені музика жила з народження»
Гаяне без найменшого сумніву стверджує: «У мені музика жила з народження».
– Мама каже, що у дитинстві, коли я прокидалася вранці, то не вставала з ліжка, а «зтанцьовувала», – усміхається чернівчанка. – Коли підросла, то займалася балетом та бальними танцями, співала у хорі та із неабияким задоволенням брала участь чи не в усіх творчих вечорах школи, технікуму, університету.
Г. Вардеванян: «Музика, яка жила у мені з народження, рано чи пізно мусила зазвучати у моїх піснях». Фото із соцмережі
– А як так трапилося, що виїхала до Португалії?
– Як і сотні тисяч українців, подалася за кордон на заробітки ще 15 років тому. До цього, після закінчення кооперативного технікуму, працювала у Чернівецькому аеропорту. Робота подобалася, але там місяцями не виплачували зарплатню. Тож вирішила продовжити навчання, вступила до ЧНУ ім. Ю. Федьковича і заочно здобувала фах психолога. На той час чимало моїх подруг вже працювали за кордоном. Надихнувшись їхніми розповідями, я вирішила також спробувати податися на заробітки за кордон, тим більше, що там уже був мій батько.
«Якщо є десь на землі рай краси, то він тут, у Португалії»
– Легко було звикати до чужини?
– Попервах було дуже важко. Неймовірно сумувала за мамою, за братом, за бабусею, за Україною... Але сьогодні Португалія – це моя друга Батьківщина. Тут я вийшла заміж, народила синочка, закінчила Лісабонський університет, маю роботу за спеціальністю. Тож якщо є десь на землі рай краси, то він тут, у Португалії. Розкішна природа, чудові люди, багата історія... А музика, яка жила у мені з народження, рано чи пізно мусила зазвучати у моїх піснях.
– А з чого усе ропочалося, як і чому вирішила стати співачкою?
– Коли завагітніла, чоловік подарував мені гітару, я трохи пограла (мама навчила на трьох акордах), але потім через особливості мого стану гітару не могла тримати у руках, і чотири роки вона просто лежала в оселі без діла. Але як-то кажуть, випадок часто кардинально змінює життя... Так трапилося і зі мною. Якось випадково натрапила на оголошення про приватні уроки гри на гітарі, так стала ученицею досвідченого музиканта – жінки-португалки. Та коли вже вправно грала, мелодії самі виходили з мого серця у світ. Співала мамі і брату по скайпу, співала синові, чоловікові, батькові... Згодом знову мені пощастило, знайшла музиканта-професіонала, який у своїй студії записав мої пісні, зробив аранжування і торік 12 грудня успішно відбулася презентація збірки поезій мого чоловіка і диска з моїми піснями, вірші до яких написав мій чоловік Руї де Карвальо. І диск, і збірку ілюструвала талановита художниця Катя Гімараєш. Тож нині у мене є свої музиканти, ми виступаємо на різних презентаціях, даємо клубні концерти.
Має у своєму репертуарі пісні на вірші Тамари Севернюк
– А про що співаєш?
– Мої пісні про людькі почуття: любов. вірність, самотність, надію...
– А як щодо українських композицій?
– Багато народних пісень знає моя мама, тож маємо задумки попрацювати і в цьому напрямку. Тим паче, що португальці люблять гарну музику. До речі, у моєму репертуарі є сучасні українські композиції на вірші відомої чернівецької поетеси Тамари Севернюк. Нам обом подобається результат нашої творчої співпраці.
– Чи впливають на тебе нинішні події в Україні?
– Я та моя сім’я дуже переживаємо за те, що коїться в Україні. Сподіваємося, що політики прийдуть до тями і знову настане мир. І хоч живу тут, у Португалії, то моє серце, бабусина хата, мамині квіти і сад, братова родина, мої друзі – в Україні...
Ольга ШУПЕНЯ
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Залишити коментар