При школі у селі Ставчани функціонує музей історії школи, а в ньому є кімната етнографії, адже зробити музей села дуже важко – потрібно докорінно вивчити історію всього – церкви, колгоспу. Тому вчителі почали з меншого.
Кочан Мідора, завідувач музею, розповідає, один з найстаріших експонатів – 120-річна ікона. Крім неї, в музеї збереглись і оригінали грамот, котрими колись нагороджували почесних жителів села.
- Ще один цікавий експонат – Євангеліє від Луки, перекладена українською мовою. Належала вона Василю Федоряку, - каже М. Кочан. – Цього чоловіка заслали у Сибір у 50-х роках. Сім`я жила бідно, і мати дала йому лише шматок малая в торбинку і дуже стару Біблію, написану українською. Зараз кажуть, що Євангеліє українською не перекладають. І мати сказала, якщо він буде цю книжечку завжди читати, то Бог допоможе повернутися додому. Тому він ховав її і читав. Коли люди, котрі сидіти в тюрмі – а їх з села було 58 – почули про це, то повірили теж, і почали просити в нього по листочку. Він рвав їм по листку, а потім по половині. І ті люди складали їх і тримали біля серця. Частина з них повернулося.
Ще один цікавий експонат у музеї – медаль за паломництво. Колись люди ходили паломниками. І коли в Сучаві відкривали монастир, то сельчани пішли туди. Тим, хто ходив пішки до Сучави зі Ставчан, давали медалі.
- Це було ще далекого 1889 року, - каже М. Кочан. – Люди ночували у церквах, а за кожну пройдену церкву їм давали хрестики.
Правду кажучи, роздивитися за один день всі цікавинки села неможливо. Звісно, є тут і свої проблеми, особливо погані дороги, котрі на балансі облавтодору. Втім, люди не впадають у відчай, сподіваючись, що влада таки зверне увагу на їхні потреби. І село невдовзі забуяє буйним цвітом.
Яна МАРІЯНЧУК
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Залишити коментар