
Напередодні 66 річниці з дня народження легендарного буковинського композитора та поета Володимира Івасюка прокурор Львівської області Роман Федик зробив сенсаційну заяву.
– Слідчі прокуратури зібрали беззаперечні докази того, що 1979 року співака Володимира Івасюка вбили співробітники КДБ, – повідомив Р. Федик. – Коли тіло улюбленця народу знайшли у Брюховицькому лісі, радянська влада поспішила оголосити, що Володимир Івасюк вчинив самогубство. Люди відмовлялися у це вірити. 2014 року Генеральна прокуратура поновила розслідування цієї справи. Сьогодні можу заявити, що нам вдалося знайти свідків та беззаперечні докази вбивства Володимира Івасюка працівниками КДБ. Оскільки справа стосується працівників спецслужби колишнього СРСР, матеріали розслідування ми передали військовій прокуратурі.
Ця новина миттєво облетіла вітчизняні ЗМІ, її активно обговорюють у соцмережах. Одні кажуть, що про це і так усі знали, але добре, що хоч тепер офіційно визнали. Інші ж вимагають назвати і покарати виконавців, навіть заочно, навіть посмертно.
«Сама згадка про Володю, його творчість була десь до 1987 року під забороною»
О. Івасюк
Свої думки з приводу нинішніх заяв прокуратури висловили і знані українські постаті. Зокрема поетеса та публіцист Оксана Забужко зазначила:
– …За весь час існування «умовно-незалежної» української держави це буде ПЕРШИЙ такий процес (досі всі такі вбивства, на пам’яті всіх живих поколінь, були «ідеальні», «не докажеш» – від Василя Симоненка й Алли Горської до Чорновола, Ґонґадзе і снайперів на Майдані...). Аж біблійним чимось повіяло, їй-Богу: сповняються строки, переповнилася чаша беззаконь... Ще трохи – і каміння заволає, і калинова сопілка озветься дівочим голосом... Скресла крига?.. Благослови, Господи!
Аби дізнатися, що ж думають рідні з приводу появи нових фактів, «Погляд» звернувся до Оксани Івасюк, молодшої сестри В. Івасюка. Їй було 18 років, коли брат загинув.
– Ми ніколи не вірили в офіційну версію неіснуючої вже держави, оскільки добре знали Володю, його чіткий структурований характер, спосіб мислення, високий потенціал, працездатність та чіткі плани, – розповідає пані Оксана. – Попри те, що сьогодні дуже багато в Україні проблем – йде розслідування злочинів над нашою Небесною Сотнею, йде війна, в якій Росія напала на Україну, такі справи дають багато для розуміння процесів, які відбуваються, на жаль, донині. Вони дають впевненість в тому, що зло повинно бути покарано. Це дає надію родичам тих, кого було знищено тоталітарною радянською системою, що такі справи будуть розслідувані, а не просто тільки реабілітовано і забуто.
– Якщо говорити про передісторію, то після похорону Володі вели справу у прокуратурі, – додає О. Івасюк. – Але дуже швидко її закрили. Потім, на прохання наших батьків, її знову відкрили – восени 1979 року, наприкінці того ж року її вже закрили. Жодних доказів, які б вказували на певних людей, не було знайдено. Після того батько неодноразово звертався всюди, куди тільки можна. Мама також їздила до Москви з листом добиватися перегляду справи. Це нічого не дало, і справу Володі більше не переглядали. Минули десять років, і 1989-го почався фестиваль «Червона рута». Він сколихнув народ. Це був другий масовий протест після похорону Володі, потужний пісенний мітинг-бажання незалежності України. Одночасно багато молодих людей показали, що прагнуть відкритості української пісні та мріють про незалежність. Однак питання причин загибелі Володі порушували лише у документальних фільмах, есе та журналістках розслідуваннях. Та й наприкінці 1990-х не дуже вірилось, що буде проведене об’єктивне розслідування. Проте у жовтні 2008 року лікар, професор Ярослав Ганіткевич від імені львівської інтелігенції звернувся до моєї сестри Галини з питанням відновлення справи про вбивство Володі. Ці люди прагнули знати всю правду та запропонували спробувати офіційно переглянути справу. Це прохання також підписали львівський професор Ярослав Дашкевич, професор Лариса Крушельницька, письменник Ігор Калинець і моя сестра від імені родини. Невдовзі ми дізналися, що прокуратура відкриває справу 26 січня. Ініціатива львівської інтелігенції свідчить, що люди хочуть знати правду про цей складний період української культури.
Ольга ШУПЕНЯ
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Залишити коментар