За майже дев’ятсот кілометрів до Чернівців з Полтави у рамках літературно-музичного турне «Кілометри почуттів» приїхали молоді поети і музиканти. Концерт у Чернівцях влаштували на вулиці Ольги Кобилянської біля Літературного центру ім. Пауля Целана 12 серпня. Відтак у полтавчан заплановано концерти у Тернополі, Івано-Франківську, Львові, Ужгороді, Мукачевому, Києві та самій Полтаві. Кажуть, вибралися в тур, щоб більше дізнатися про Західну Україну, знайти однодумців і друзів.
Чернівчани, що незважаючи на дощ, прийшли послухати гостей з Полтави, підтримували молодих митців оплесками. Поміж виступами гостей міста свої вірші також зачитували чернівецькі поети. Випадкові перехожі зупинялися, коли у віршах йшлося про війну і солдатів. Один із поетів Андрій Коновалов присвятив воякам, які наразі перебувають в зоні АТО, вірш про зброю.
«Турне – це спосіб єднання різних регіонів»
Роман Коржик, поет
- Як виникла ідея органзувати таке літературно-музичне турне містами Західної України?
- Виникла така ідея фактично одночасно у мене та мого друга Андрія Коновалова ще торік. І ми вирішили, що треба цю ідею втілити в життя, бо це дуже гарний спосіб познайомитися з людьми, обмінятися досвідом. А в такій складній ситуації, яка зараз в Україні, це ще й спосіб єднання різних регіонів. Назва туру «Кілометри почуттів», і нею ми хотіли підкреслити, що ця відстань, яка між нами, може зближувати і укріплювати нашу дружбу.
- Чому саме поїхали на Захід? Чому не влаштували турне Центральною чи Східною Україною?
- Не хочу нікого образити, але скажу як є – бо на Західній Україні більше колориту. Це абсолютно контрастні регіони. Тут румуни, там євреї, в Ужгороді мадяри. Тому кожен регіон по-своєму цікавий. До того ж у нас тут більше знайомих, які допомагають організовувати виступи.
- У Чернівцях вперше?
- Загалом – вчетверте. Раніше приїжджав туристом, просто подивитися місто. І кожного разу Чернівці по-новому якось відкриваю. Дуже атмосферне і колоритне місто.
- Щоб приїхати сюди, брали відпустку?
- Я звільнився з роботи, але не для того, щоб поїхати в тур. Так склалося, що раніше працював вчителем географії у містечку Лубни, а з нового навчального року переберуся вже до Полтави. У вільний від роботи час вирішив органызувати це турне.
- Зараз багато говорять про мобілізацію, чи не отримував повістки?
- Вчителі не підлягають призову, якщо вони працюють. А по-друге, в мене зі здоров’ям є певні проблеми. Навіть не знаю, на жаль чи на щастя. Видно, так має бути. Значить, моє покликання в чомусь іншому.
У потязі до Чернівців нагодували
Катерина Олес, музикант
- Катю, ти вперше у Чернівцях, які враження від міста?
- Якщо чесно, спочатку не дуже хотіла сюди їхати. Думала, що мені там робити. Але тепер рада, що приїхала. У вас таке гарне місто. В ньому добре, воно компактне, чудова архітектура. Я ще думаю, що немає серед чернівчан габаритних людей, бо тут постійно треба то підійматися в горб, то спускатися. Як у горах.
- Батьки спокійно відпустили тебе у тур?
- У принципі, так. Адже зі мною також є мій старший брат. Ми і є дует «Нонсенс».
- Що нового відкрили для себе з цього турне?
- По-перше, ми отримуємо купу позитивних емоцій. Навіть, коли нам не вистачає грошей, ми просто на вулиці починаємо співати, люди кидають нам гроші, їх одразу ж витрачаємо на себе. Ось, коли ми добиралися сюди, то були приємно вражені. Річ у тому, що ми запізнювалися на потяг. Адже прокинулися о 9:50 в одному кінці Львова, а потяг відправлявся з іншого о 10:45. Ми швидесенько зібралися і коли приїхали на вокзал нічого не встигли купити поїсти в дорогу. На щастя, у тому ж потязі їхав наш один знайомий, який дав нама два яблука і порізану ковбасу. Потім люди, бачачи що ми голодні, почали приносити свої харчі. Буханку хліба нам дали, сир плавлений, рис. В принципі це весело.
- Чи не важко бути єдиною дівчиною у чоловічій компанії?
- Ні, не важко. З хлопцями дуже весело, вони такі чудні. Завжди допомагають нести сумки. Оскільки я одна, вони завжди їх носять. Це дуже зручно (сміється, - авт.).
«Боюся всіляких стереотипів»
Дмитро Козуленко, поет
- У деяких регіонах Центральної та Східної України досі поширені міфи про «бандерівців», тобі їхати у Чернівці лячно не було?
- Ні, взагалі не було. Я майже не дивлюся телевізор, тільки футбол. Тому в мене ніяких стереотипів немає. Я був в Одесі тижнів два тому. І знаю, що всі ті стереотипи, то все від лукавого. Я дуже боюся всіляких стереотипів. Бо коли ти їх вже маєш, тоді треба вже або працювати в міліції, або бути спійманим міліцією.
До того ж я не вперше на Західній Україні, але у Чернівцях не був. Місто здалося мені дуже затишним і європейським.
- Чи часто у Полтаві проводять такі літературні читання?
- Загалом, це відбувається частіше, ніж думає кожен пересічний глядач, слухач. Що хочу сказати, Полтава за останні 10 років перетворилася з провінційного на місто в якому є літературні митці, поети, в якому часто відбуваються якісь мистецькі заходи.
- Маєш якісь збірки віршів?
- Ні, збірок немає. Якби я цим професійно займався, а саме був орієнтований на випуск збірок, якихось інших літературних надбань, то можливо. А так, я є в збірках, зокрема нашого літоб’єднання «Маґнум опус». І майже кожен другий літературний захід, який є в Полтаві, це «Маґнум опус».
Віталія КОЗМЕНКО
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Залишити коментар