Вже не перший рік Україну, і зокрема Чернівці, на найбільшому книжковому ярмарку в Європі, представляє корпорація Meridian Czernowitz. Це вже радше традиція – влаштовувати виступи українських поетів, збирати навколо себе німецькомовних шанувальників творчості Пауля Целана, розповідати світові про Україну під час Лейпцизького книжкового ярмарку. Як цьогоріч справилися із цим завданням і що викликало непідробний інтерес іноземців розповіла директорка фестивалю «Meridian Czernowitz» та власниця нагороди «Молода Європейка» Євгенія Лопата.
«Czernowitz - слово код, культурний пароль для німецькомовних інтелектуалів»
- Розкажи як цьогоріч пройшла ваша презентація на ярмарку?
- Для нас участь у Лейпцизькому книжковому ярмарку - це вже традиція, яка з року в рік тенденційно збільшує свою значущість, адже присутність там, поруч зі світовими "монстрами" книговидання - один із найефективніших засобів зберігати позитивну репутацію нашої літературної корпорації, міста Чернівці та України в цілому. Як і в попередні роки, на стенді Meridian Czernowitz було багато іноземних відвідувачів, які знали або знайомилися з фестивалем, нашим видавництвом та діяльністю Літературного центру ім. Пауля Целана в Чернівцях.
Окрім традиційного стенду, цього року ми прийняти рішення організувати окремий захід, що входив до літературної програми ярмарку; запросили до участі в спільному поетичному читанні провідних німецьких авторів (учасників минулорічних фестивалів Meridian Czernowitz) Ганса Тіля та Макса Чоллека, а також члена ініціативної групи нашого фестивалю та одного з найвідоміших українських поетів в Німеччині Сергія Жадана, зробили таку собі міні-репродукцію фестивалю крізь призму часу. Слухачів було чимало.
Культурні події шліфуються десятиріччями, а то й століттями, як от сам Лейпцизький ярмарок (чия історія бере початок ще у 17-му столітті). Так от, нам потрібно було 5 років, щоб усвідомити, що у Лейпцигу є українська громада (усміхається, - авт.). Для громади в останній день ярмарку ввечері було організовано творчу зустріч з Сергієм Жаданом - наша відповідь, подяка, нематеріальна мотивація українців з того боку.
- Євгеніє, а що найбільше зацікавило відвідувачів?
- Ми були зосереджені на своєму стенді: тут ми приймали не лише відвідувачів ярмарку, але й німецькомовних поетів, що були учасниками нашого фестивалю ( а таких наразі вже понад 100), а також тих, кого запрошуємо і плануємо запросити на наступні фестивалі. Окрім директорів європейських культурних інституцій та культурних менеджерів - пані Беате Кьолер (Goethe-Institut в Україні), Ангеліки Залвісберг (швейцарський культурний фонд Pro Helvetia), культуртрегера Ганса Рупрехта (Швейцарія), менеджерів німецького видавництва "Suhrkamp" та багатьох інших, на стенді спілкувалися також і з Софією Андрухович та Юрком Прохаськом.
Відвідувачів на стенді зацікавлювало, звісно, ім"я Czernowitz - слово код, культурний пароль для німецькомовних інтелектуалів, який об'єднує нас з ними. Адже на Лейпцизькому ярмарку презентують, в першу чергу, не книжки та видавництва. Це вітрина сучасних культурних облич міст та країн. А ми – культурне обличчя Чернівців та України, на ярмарку ми свої, цікаві, актуальні та адаптовані.
- Цікавість до України, до українських видавців серед іноземців не знижується із року в рік?
- Тема війни в Україні та військових агресорів червоною ниткою проходила програмними заходами: периферичним слухом ми впродовж ярмарку чули обговорення військової ситуацій як в Україні, так і в світі з літсцени напроти нашого стенду. Здивовані, насправді, що людей на ярмарку було значно менше, ніж у 2015-му та 2014-му роках, особливо в неділю, коли в громадському транспорті в напрямку ярмарку зазвичай ніде було яблуку впасти і на території тяглися довжелезні черг. З чим це пов'язано, ми не знаємо.
Ми відчули проте досить великий інтерес відвідувачів до нашої діяльності, а саме фестивалю та Целанівського центру, які ми презентували, про них з цікавістю розпитували і слухали. Про політичну і економічну ситуацію в країні питали дещо менше. Чи можна говорити про згасання інтересу іноземців до нас, чи радше про дистанціювання – я не певна. Від української політики - можливо. Від української культури та літератури – в жодному разі.
Віталія КОЗМЕНКО
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Залишити коментар