У вівторок, 19 січня, на Водохреща, у Чернівецькій обласній філармонії на восьми мовах колядуватиме для буковинців Павло Табаков – відомий співак, музикант, композитор, аранжувальник, переможець телепроектів «Шанс», «Голос країни». Талановитий український виконавець разом зі своєю командою приїздить до нашого міста із новою новорічно-різдвяною програмою «Сніг без пауз». Мало того, напередодні свого творчого візиту Павло Табаков погодився дати ексклюзивне інтерв’ю спеціально для читачів «Погляду».
– Павле, вирушати у концертні тури, мабуть, нелегко і дуже відповідально? Чи пам’ятаєте, як упоралися з першими гастролями?
– Це мій третій тур, він охопить 10 міст України. Справді, тури – складна справа, особливо підготовка до них. Проте уся моя музична команда дуже любить цей процес, бо гастролі згуртовують колектив, вони одразу надихають на створення чогось цікавого, нового і побільше...
Мій перший тур був 2008 року, ще на хвилях «Шансу». Хоча тоді кілька років минуло після телепроекту, але люди пам’ятали мене, підходили в усіх містах і дякували за творчість, це було дуже приємно. Практично усе організовував сам, бо у мене ще не було такої хорошої команди, як зараз. Я мав багато різної роботи і через перевтому той тур боком виліз у сенсі здоров’я. Але він перший і тому пам’ятний для мене. Можна сказати, що він загартував мене, як і перший сольний концерт. Це треба пройти. До речі, мій перший концерт був 2007 року, після перемоги у «Шансі». Непросто було все організувати, навіть з документацією мусив самотужки розібратися. Але у результаті зібрав два аншлаги у Львові. На той час зробив те, на що не кожен наважувався. Були великий екран, оркестр, балет і багато музикантів. Так би мовити, скреативив, але не у сенсі «я одену все лучшее сразу», мені просто хотілося показати себе з різних боків. Я і грав на роялі, і були твори з оркестром, з музикантами, з балетом тощо. І концерт тоді на славу вдався. Зараз всього репертуару не згадаю, однак добре пам’ятаю цілу машину квітів – джип повністю був напханий ними.
– Яким для Вас був 2015 рік, за що себе можете похвалити?
– Рік був плідним на поїздки. Ми були у Канаді на початку року, потім влітку виступали у США – і там я надихнувся ще більше, тому що ходив на бродвейські мюзикли, а це мені дуже імпонує, це моя стихія. Відтак почав писати власний мюзикл на історичну тематику, присвячений одному великому українцеві, людині, на якій тримається українська нація... Також надихаюся у роботі своїми дітьми. Тішуся тим, як вони розвиваються, як стають «академіками», бо відвідують дитячу академію. Насправді це велика радість, коли ти бачиш прогрес у майбутніх поколіннях.
– Яке свято найбільше любите і які подарунки вважаєте найліпшими?
– Найбільший подарунок для мене – це коли ми зустрічаємо свята разом із родиною. Тож уже 10 років підряд не вважаю Новий рік найліпшою забавою, адже завжди у цей час працюю. На щастя, 2016-тий мав нагоду зустріти з найріднішими, попри те, що і виступав у новорічну ніч (усміхається, – авт.). А Різдво для мене – це домашнє свято. Не уявляю його без куті і коляди. Колядування настільки рідне, настільки прижилося, що об’єднує людей, дарує людям відчуття миру, спокою, бо несе добру новину. Тому для мене традиція Різдва найбільш вагома, це найулюбленіше свято, яке є у році. Правда, цього разу не вийшло на всі Різдвяні свята залишитися у колі родини, бо 9 січня мав виступ із польським оркестром у місті Бєльсько Бяла. І то був справжній фурор!
«Перші заробітки були у підземному переході»
– Пам’ятаєте, як заробили свої перші гроші, часом не продавали жуйки товаришам по парті?
Гармонійний Павло Табаков боїться відриватись від землі
Ніколи не хотів би стати космонавтом. Боюся від землі відриватися, я – земна людина.
Я би спитав у Бога: «Як зробити світ освіченішим і добрішим?».
Якби у мене були мільярди, я б їх вкладав в освіту і культуру.
Люблю рідних, близьких людей. Себе у міру люблю. І фруктовий салат.
Любов зробила людину божественною, але за умови, якщо вона відчуває усі види цієї Любові.
Коли щось йде не так – лягаю спати, прокидаюся у хорошому настрої і роблю усе для того, щоб все було гаразд.
Гумор допомагає. Найстрашніше жити з людьми, які не мають почуття гумору.
У дитинстві я хотів бути археологом.
Рецепт мого успіху – «Don’t worry, be happy», що у перекладі з англійської означає «Не хвилюйся, будь щасливим».
Раніше я вважав, що Дід Мороз справжній.
Я можу працювати лише тоді, коли є натхнення.
Якщо ти Павло Табаков, то обов’язково маєш бути гармонійним.
– Я дуже рано розпочав заробляти музикою, ще з музично-педагогічного училища. Перші заробітки були у львівському підземному переході. Ми брали дві гітари і йшли у славнозвісний перехід, що на початку Личаківської. Зараз там усе заставлено магазинами, що ні пройти ні проїхати, але колись ми там грали і заробляли свої перші гроші. Ціле літо провели там. Потім виросли до рівня джаз-клубів тощо. А купи-продай – це не моя історія, мені завжди хотілося заробляти мистецтвом. Тож нині я працюю за фахом і вважаю, що музика – це моє покликання.
– Чимало молодих буковинських виконавців, які пробують свої сили на на різних кастингах до вокальних шоу, кажуть, шо для них є взірцем Павло Табаков. Які могли б дати фахові поради юним дарованням?
– Головна порада – потрапити до хорошого тренера чи наставника у тому чи іншому шоу. Якщо ж говорити про те, що треба розвивати особисто, то це наполегливість і завзятість. До музичних конкурсів варто ставитися так, як спортсмени до змагань. Має бути професійний підхід, професійна підготовка, сила-силенна репертуару і володіння інструментом. Тобто треба намагатися себе показати одразу. Ось нам на телешоу казали: «Покажіть себе за хвилину». І це треба було зробити – показати все, що можеш у музиці. Тож якщо зможете вкластися у хвилину-півтори, то вважайте, що досягли результату.
– Розкажіть про Ваш стиль: хто допомагає бути у тренді, яким стилістам і дизайнерам стовідсотково довіряєте?
– Не можу довіряти будь-якому стилісту чи дизайнеру на 100 відсотків, тому що мода дуже швидкоплинна. У мене є свій класично-кежуальний стиль. Я постійно звертаюся до різних людей за різними послугами – дизайнери, стилісти, перукарі... Це вітчизняні спеціалісти. Вважаю, що вони знають і світові тенденції, і те, що відбувається у нас. Ось за кордоном дещо по-інакшому на це все дивляться. Мав нагоду підстригтися у французькій перукарні. Ніхто там запитує: «А що ви хочете?». Перукар-стиліст просто подивився на тебе і обстриг так, як собі задумав (звичайно, не наголо). Можливо, якщо прийде жінка із гарним волоссям, то вони ще будуть цяцькатися із нею.
Щодо сценічного вбрання, то працювали і працюємо з Оксаною Караванською. Довіряю її думці, вона часто дає цінні поради.
– Як ставитеся до своєї впізнаваності, це позначається на Вашому житті?
– Це частина моєї професії. І вона інколи має свої переваги. Наприклад, були зйомки кліпу на пісню «З Новим роком!». Ми зі стилістом ходили по великому торговому центру, щоби придбати необхідні речі для всіх, хто задіяний у кліпі. Так нам зробили хороші знижки та навіть подарунки. Мені приємно, коли люди просять автографи, охоче фотографуються зі мною. Я ж працюю над тим, щоби бути популярним.
– Якось один американський актор сказав: «З роками переконався: що частіше ти на щось погоджуєшся, то менше тобі пропонують». Це справді так, необхідно стати дефіцитним, щоби бути затребуваним, чи таке не стосується вітчизняного шоу-бізнесу?
– Треба розуміти, для кого і коли маєш виступати. До прикладу, зараз почастішали випадки спекуляції на благодійності: організатори заробляють, а митців просто використовують. І такої псевдоблагодійності стало стільки, що артисти навіть почали жартувати: «А коли зроблять благодійний концерт зі збору коштів для виконавців, які погоджуються на благодійність?». Звісно, інша річ, коли ми їдемо співати у дитбудинки чи для хлопців у зону АТО чи на полігон, ми їх бачимо, ми з ними спілкуємося і готові вкладати свої кошти, щоби туди доїхати тощо.
– Які пісні найбільше цінуєте?
– Пам’ятаєте, як покійний Кузьма казав: «Коли мохер на руках встає». Це коли мурахи біжать по тілу і композиція впливає не лише на твої вуха, свідомість, але і на підсвідомість. Ти це відчуваєш кожною клітинкою свого тіла. Це, власне, і є мистецтво, яке пробирає аж до кісток. Отаке я люблю! І неважливо, який це жанр: джаз, рок, поп, класика...
Ольга ШУПЕНЯ
У рідному Львові Павло Табаков та його команда зібрали із новою програмою два аншлаги. Фото надано Г. Гузьо
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Залишити коментар