25 лютого відзначили славний ювілей – 150 років від дня народження великої Лесі Українки. Буковина пишається тим, що вона була пов’язана з нашим краєм і завдячуємо цьому насамперед славетній Ользі Кобилянській, яка заронила у серці посестри по перу любов до своєї рідної землі.
Якщо вмістити їхні взаємини у сухі цифри статистики, то налічимо:
- 14 років спілкування – особистого та листовного;
- 58 листів і листівок Лесі Українки до Ольги Кобилянської;
- 2 листи (один незавершений) Ольги Кобилянської до Лесі Українки;
- 3 особисті зустрічі;
- 1 нагоду зробити світлини у фотоательє.
А існували вони у просторі духовної спорідненості, що твориться, коли душі промовляють одна до одної. Душевна близькість підкреслювалася навіть звертаннями: «дорогий Хтосічок», «Хтось Біленький» (до світловолосої Лесі Українки), «Хтось Чорненький» (до брюнетки О. Кобилянської). До випадкової, чужої людини так не звертаються!
Щоби перегорнути сторінки дружніх взаємин письменниць, нагадати краянам і гостям Чернівців про зв’язок Лесі Українки з Буковиною, у Чернівецькому літературно-меморіальному музеї О. Кобилянської нині діє виставка з фондів закладу під назвою «Хтось Біленький, Хтось Чорненький». На ній представлено насправді унікальні речі, які не так часто дістають зі сховища бодай би з огляду на їхній вік.
Наприклад, записка Петра Косача, батька Лесі Українки, до О. Кобилянської, датована 2 серпня 1899 року. Влітку 1899 року буковинка вперше і востаннє побувала у Києві як учасниця ХІ Археологічного з’їзду. П. Косач, як випливає із записки, на прохання доньки мав передати О. Кобилянській її лист і «дещо переказати». Може, домовитися про поїздку на Полтавщину на хутір Зелений Гай, де мешкала тоді поетеса й де відбулася їхня перша особиста зустріч?
Леся Українка так захопилася творами й особистістю своєї нової подруги, що не могла не познайомити публіку з її прозовим доробком. Так з’явився реферат «Малорусские писатели на Буковине», виголошений 9 грудня 1899 року в Київському літературно-артистичному товаристві. Авторка вела мову не тільки про О. Кобилянську, а й про Юрія Федьковича і Василя Стефаника, якого долучила до буковинської громади. Виявляється, не тільки у Лесі Українки виникла ідея популяризувати твори буковинки. «Я хотіла була прочитати реферат про Ваші твори, але Леся перехопила мою думку, тільки я на те не жалую, бо реферат її вийшов дуже цікавий і дуже сподобався публіці», – читаємо у листі Людмили Старицької-Черняхівської до О. Кобилянської від 12 лютого 1900 року, який також можна побачити на виставці. Письменниця та громадська діячки, подруга Лесі Українки Людмила Старицька-Черняхівська стала прихильницею й товаришкою О. Кобилянської – ще один «київський слід» у житті буковинки.
Дві з трьох зустрічей Лесі Українки з О. Кобилянською відбулися у Чернівцях 1901 і 1903 року. І хай би де приймали Кобилянські поетесу – чи на Новому світі (нині вулиця Т. Шевченка), чи на Зоряній (тепер – К. Томащука) – їй імпонувала атмосфера добра, спокою, затишку, що панувала у тій родині та їхньому домі.
Господарі щиро сприйняли на Новому світі й оточили турботою гостю – «дуже хвору й в найвищій мірі нервову», як писала О. Кобилянська сестрі Євгенії у квітні 1901 року. А ще характеризувала її як людину «дуже скромну», яка «не робить жодних церемоній». Той лист експонується на нинішній виставці. У ньому знаходимо цікаву дрібницю: як презент Леся Українка привезла «російський» чай і печиво, що дуже посмакували Кобилянським. Гості музею побачили і бляшанку, в якій тримали чай у домі. Хтознає, може, саме там 1901 року тримали «російський» чай від Лесі Українки?
Юлія МИКОСЯНЧИК, старший науковий співробітник Чернівецького літературно-меморіального музеї О. Кобилянської
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Залишити коментар