Чернівчанам гурт «Epolets» заспіває 10 березня у театрі пивного настрою «Public», що у ТРЦ «Depo’t». Початок виступу о 20:00, вартість квитків – від 70 гривень. Напередодні концерту фіналістів «Х-Фактора 6» у нашому краї «Погляд» поспілкувався із керманичем формації «Epolets» Павлом Вареницею.
– До Чернівців збираєтеся не вперше, як вам це місто?
– Здається, уже всьоме гостюватиму в Чернівцях. Та і у театрі пивного настрою «Public» уже мали концерти свого часу.
У вашому краї маємо багато друзів та улюблених місць, де любимо відпочивати. Особисто у мене навіть є улюблений «секонд-хенд»! (усміхається, – авт.). І звичайно, найперше, що мені запам’яталося з Чернівців – університет. А деякі місця за архетектурою схожі на маленькі вулички невеличких містечок Німеччини.
– Наразі перебуваєте у турі на підтримку нового альбому «Cult». Скільки плануєте ощасливити міст?
– Так, з 26 лютого аншлагом у київському клубі «Atlas» розпочався наш тур на підтримку третьої платівки. Ми плануємо за два місяці відвідати з концертом 19 міст нашої країни, потім збираємося у Білорусь і далі...
– Чим, на Вашу думку, відрізняється новий альбом від попередніх?
– Ми прагнули поєднати багато стилів, тож у цьому альбомі кожен може знайти свою пісню. До запису запросили багато наших знайомих музикантів, серед яких є Ірина Коваленко з гурту «Даха Браха», Вадим Лазарев з гурту «5 Вимір», відомого джаз-саксофоніста Павла Гузєва і навіть задіяли нашого педагога з вокалу із «Х-Фактора» – Олену Левченко.
– В одному зі своїх інтерв’ю розповідали про походження назви гурту, мовляв, захоплюєтеся мужністю воїнів, які носять еполети. Як ставитеся до війни як явища?
– Війна, безперечно, це найстрашніша річ з тих, що людина могла вигадати. Це гра політиків. Це маніпуляція людськими життями та людським розумом. І, звичайно, все, що відбувається у нашій країні, ми так чи інакше відображаємо у нашій твоорчості.
– Павле, а як стали музикантом, чи мріяли про це з дитинства?
– Насправді навчався на судомеханіка і з дитинства знав, що маю стати моряком. У мене дідусь моряк, тато моряк і мене також готували до цього шляху. Ще будучи студентом-заочником Морської академії, я вирушив у море, аби заробляти, здобувати стаж роботи, стати офіцером. Наприкінці навчання у компанії, в якій працював, мене поставили перед фактом: «Або йдеш у рейс, або захищаєш диплом!». Я обрав диплом і коли постало питання, чим же заробляти на життя, то одразу згадав, що умію співати (усміхається, – авт.).
Ольга ШУПЕНЯ
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Залишити коментар