Найприбутковіші різновиди бізнесу у світі – це торгівля зброєю, наркотиками та людьми. З військовою агресією Росії ще одним небезпечним напрямком для заробітчанства став саме наш сусід. Там від трудової експлуатації потерпають чоловіки з України. Щоправда, менше стало випадків сексуальної експлуатації жінок за кордоном. Про ці та інші проблеми ми поспілкувалися з головою ГО «Сучасник» Ельвірою Мручковською.
«2015 рік був характерний саме зверненнями від чоловіків»
- Ви займаєтеся питаннями захисту прав людей, особливо це стосується торгівлі людьми. Яка нині ситуація у нашій області. адже ще кілька років тому це було надзвичайно гострою проблемою.
- Коливання у злочинності і коливання у економічній та політичній сфері у державі дуже пов’язані між собою. Якщо кілька років тому ми могли говорити, що насправді було багато таких випадків, то певний час було затишшя. Не тому, що зникла злочинність, а через те, що державні структури, у функції яких було випередження таких проявів, були у стані реформування, так само як зараз з поліцією.
Але ніколи вакууму не було у роботі громадської організації. Незважаючи на те, що влада змінюється, ми залишаємося аполітичними і діяльність спрямовуємо на допомогу населенню. Люди звертаються до нас з найрізноманітнішими питаннями – який термін можна перебувати у тій чи іншій державі, що робити, якщо дитина два місяці тому поїхала за кордон на заробітки, але потрапила не туди, куди їй обіцяли.
2015 рік був характерний саме зверненнями від чоловіків. Це чоловіки, які постраждали від трудової експлуатації за кордоном – у Росії. Стосунки, які змінилися між нашими державами, вплинули на роботу злочинних груп. Це на користь, коли немає взаємної правової підтримки і співпраці. Кількість людей, які їхали на будівництво і їм обіцяли зарплату, пристойне місце роботи, життя, сягала величезних цифр. Особливо коли будувалися олімпійські об’єкти у Сочі. Українці завжди вирізнялися своєю працездатністю – робити швидко та якісно на замовлення. Чимало з них постраждали від того, що довірилися людям із сусідніх сіл, які збирали будівельні бригади і везли на роботу. Як виявилося, вони потрапляли у пастки, де їм доводилося не лише працювати без грошей, але і відпрацьовувати під примусом та насиллям бараки, в яких вони жили.
«…йдеться про Сторожинецький, Герцаївський та Глибоцький район»
- Про які села та райони йдеться?
- Це кілька районів нашої області. Хоча це не є винятком – уся Буковина є активною у міграційних процесах. Конкретно у цих випадках йдеться про Сторожинецький, Герцаївський та Глибоцький район. Саме звідти бригади чоловіків традиційно їздять до Росії на заробітки.
«З вилученим паспортом у іншій державі – це пастка»
- Під час активної фази заробітчанства за кордоном актуальною була проблема сексуального рабства. Жінкам обіцяли роботу доглядальниць, прибиральниць, але часто вони потрапляли у пастку. Яка ситуація нині з цим?
- Держави, в яких відбувалася сексуальна експлуатація, змінили свою внутрішню політику. Наприклад, Туреччина. Це країна, яка за останні п’ять років вражаюче багато змінила у своєму чинному законодавстві, політичному устрої. Це відобразилося також у боротьбі з торгівлею людьми. Легалізація низки європейських документів у них сприяла підвищенню якості роботи поліції, щоб працювати на випередження, а не боротися з наслідками.
Там надання сексуальних послуг закріплене на законодавчому рівні, але лише для осіб, які є громадянами Туреччини, або іноземцям, які працюють за контрактом. Тобто охорона цього секс-бізнесу стала для них позитивом.
З іншого боку, стало більше інформаційного матеріалу і це допомогло не ризикувати людям. Не ризикують навіть ті, хто працював у секс-індустрії в Україні. Води добре розуміють, що без знання мови, з вилученим паспортом в іншій державі – це пастка. Вирватися звідти дуже складно.
Те саме стосується наших сусідів – Польщі, Словаччини, Румунії. Польща у цьому взагалі є надзвичайно успішною. Поліція, яка працює у сфері протидії торгівлі людьми, не лише пройшла навчання, але й отримала доступ і зв’язки з колегами з інших держав, зокрема з Україною. Їхні прикордонники мають дуже високий відсоток ідентифікації.
Але якщо говорити про трудову еміграцію – особливо чоловіків, тут складніше виявити на кордоні. Це абсолютно ординарні люди, вони не можуть заявляти про якусь небезпеку, бо вони її не знають. Жінок легше ідентифікувати, бо вони знають класичні запитання – яка відповідь і як вона формується – багато про що говорить.
«Колеги розповідають про ситуації, які трапляються на непідконтрольній Україні території»
- Які зміни відбулися у цій царині в Україні?
- Якщо говорити про законодавство та органи влади, то з 2012 діє закон про протидію торгівлі людьми. Він містить новий розділ, якого не було раніше – опис механізму взаємодії та наданні допомоги жертвам торгівлі людьми.
Департамент соціального захисту населення на місцевому рівні – це той структурний підрозділ, який забезпечує ідентифікацію та надання соціальної допомоги таким людям.
Що стосується на випередження, то громадські організації активно працюють, але якщо говорити про правоохоронні органи, то постійні зміни послаблюють їхню дію.
Наші колеги з Харківської, Дніпропетровської областей розповідають про ситуації, які трапляються на непідконтрольній Україні території деяких районів Донбасу. Спроби вивозу жінок з метою сексуальної експлуатації абсолютно потенційно ймовірні. Знаємо зі світової практики, що там, де діють великі воєнізовані чоловічі угруповання, там завжди є ризики. І ніхто з них не відмовиться від відповідних сексуальних послуг.
«Є випадки, коли вивозять жінок з метою сексуальної експлуатації на непідконтрольні території»
- Чи були такі звернення до Вас?
- Ні. Ми далеко від цієї території.
- Але у нас є чимало переселенців.
- Перша хвиля, яка була активною, і багато хто приїздив до нас, вони поїхали. Бо у нас немає приросту, який дає робочі місця. А вижити на мізерні допомоги – неможливо. Тому вони переїжджають у міста, де є робота. Але ми проводили з ними інформаційну кампанію про це. Вони були здивовані, але зізнавалися, що думки про заробітки за кордоном у них були.
Хоча колеги з Харківської, Дніпропетровської та Запорізької області казали, що випадки, коли вивозять жінок з метою сексуальної експлуатації на непідконтрольні території трапляються.
- Яка ситуація у Чернівцях. Знаю, що Ви часто представляєте їхні інтереси у судах.
- Новий КПК обмежує нашу діяльність у судах. Громадські організації більше не мають права представляти інтереси підопічних у судах. Це мають бути винятково адвокати. Але адвокати – недешеве задоволення. На рівні консультування – ми не відмовляємо. Але робота у судах – досить тривала та відповідальна. Кошти на це потрібні чималі. На досудовому слідстві ми допомагаємо. Зараз у нас на супроводі справи чоловіків. Які постраждали від трудової експлуатації. Жінок, які постраждали від сексуальної експлуатації, немає.
«Коли відмовлялися від роботи, їх жорстоко били»
- Розкажіть про якийсь останній випадок саме трудової експлуатації чоловіків.
- Вербування у цій ситуації було дуже простим – знайомі з сусідніх сіл (разом навчалися, колись товаришували) зустрілися і зайшла мова про роботу. Вербувальник каже – що саме зараз шукає чоловіків для будівництва у Підмосков’ї. Запитав, чи ще немає охочих заробити. Цій бригаді чоловіків, яких набрали для роботи на будівництві під Москвою, обіцяли тисячі доларів зарплати. Мовляв, робота нетривала – три місяці. Потрібно було прокладати електрокабелі, але сказали, що землю копати не будуть, за них усе зробить машина (була зима). Також їх забезпечать житлом, продуктами. Але це виявилося обманом.
«Колеги з Харківської, Дніпропетровської та Запорізької області казали, що випадки, коли вивозять жінок з метою сексуальної експлуатації на непідконтрольні території трапляються»
Насправді вони жили в абсолютно непридатному місці, без обігріву, води. Інколи навіть доводилося вночі розпалювати вогонь, щоб не замерзнути. І за цим місцем постійно наглядали та охороняли. За ними стежили, щоб вони не втекли, люди східного походження. Документи, звичайно, взяли для реєстрації.
Людина, яка привезла їх на роботу, після цього зникла. Швидше за все, отримав винагороду за це і поїхав. Коли за кілька місяців вони не отримали ні копійки – то зрозуміли, що потрапили в халепу. Коли відмовлялися від роботи, їх жорстоко били.
– Як їм вдалося повернутися?
- Наймолодший з них (хлопцеві було лише 17 років, він закінчив школу, не мав жодної освіти і вирішив підзаробити) важко захворів. І інші чоловіки вмовили своїх наглядачів, аби його відпустили. Бо жодної медичної допомоги ніхто з них не отримував. Коли він повернувся додому, то розповів, у якій біді перебувають його товариші.
Знайшли вербувальника, який відрядив цю бригаду, одна з дружин пригрозила і пообіцяла, якщо чоловіки не повернуться додому, то вона звернеться до правоохоронних органів.
Їм нічого не заплатили, лише дали гроші на дорогу. Це за півроку роботи. Коли вони поверталися додому, то вербувальник їм пообіцяв. Що з ними розрахуються, але нікуди не потрібно звертатися. Мовляв, якщо звернетеся до міліції, то забудьте про свої гроші.
Вони певний час чекали з надією на розрахунок. Але, зрозуміло, ніхто їм не заплатив. Коли з часом вони побачили його у сусідньому селі і звернулися до нього по гроші, той їм лише нагрубив. І вони звернулися до міліції.
«В Україні у межах п’яти мільйонів заробітчан»
- Чи є результат розгляду цієї справи?
- Ні, вона ще триває. Зібрати докази дуже складно. Не знаю, чим завершаться запити, які підготували наші правоохоронці російським поліцейським. Хоча можна не очікувати на відповідь. Але сподіваюся, що вона матиме логічне завершення.
- Про яку кількість людей взагалі може йтися?
За оціночними статистичними даними по Україні – то це у межах п’яти мільйонів заробітчан (у різних куточках світу). Щодо нашої області – то це десь 30% від працездатного населення – приблизно мінімум 100 тисяч.
Олесь ЗАДНІСТРОВСЬКИЙ
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Залишити коментар