Західною Африкою стрімко розповсюджується геморагічна лихоманка, викликана вірусом Ебола. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), станом на дев’яте серпня 2014 року від цієї недуги померли 932 людини, інфіковані – понад 1700. Нинішню епідемію визнано загрозою міжнародного значення. Поодинокі випадки хвороби уже зафіксовано у США та Європі. До речі, нещодавно від лихоманки Ебола помер перший європеєць – іспанський священик, який заразився у Ліберії. Лікарі безсилі у боротьбі з цією недугою не лише через її високу контагіозність, але й через відсутність вакцин.
На щастя, в Україні немає випадків інфікуванням вірусом Ебола. Але вітчизняні спеціалісти уже застосовують низку профілактичних заходів.
– Ми повідомили з цього приводу митницю і прикордонну службу. Якщо із осередку епідемії прибуватимуть люди, у яких будуть якісь проблеми із здоров’ям, нам дадуть про це знати і ми негайно вживатимемо відповідних заходів, – зазначив заступник начальника Головного управління Держсанепідслужби у Чернівецькій області В’ячеслав Чернявський.
До теми
– Теперішня епідемія розпочалася у Гвінеї в лютому, поширившись на Ліберію та Сьєрра-Леоне. Ліберія закрила кордон, а в аеропортах Нігерії введено режим надзвичайного стану.
– Найбільші спалахи лихоманки були 1976 року в Зімбабве (загинули 362 особи), 2000-го в Уганді (224 людини), 2003-го в Конго (128 людей). Нинішня епідемія наймасштабніша в історії.
– Лише 3,5 % жителів планети мають імунітет до хвороби, усі ці люди – жителі африканського континенту.
– Смертність від лихоманки Ебола становить 90-93%. Для порівняння: смертність від чуми в середньовіччі становила 95%, а в наш час за умови правильного лікування – лише 10%.
– 1 серпня ВООЗ оголосила про початок масштабної програми з боротьби з лихоманкою Ебола, на яку виділено 100 мільйонів доларів.
– У ВООЗ порахували, що з 1976 року загинули 60 медиків, які рятували пацієнтів, заражених вірусом Ебола.
– Учені Гарвардського університету вважають, що вірус Ебола уражав людей ще 10 тисяч років тому , а остання наймасштабніша епідемія вирувала на чорному континенті 500 років тому. Про це свідчать результати дослідження жителів Гвінеї: у деяких селищах до 22% населення має стійкий імунітет до лихоманки, який вироблявся впродовж кількох поколінь.
Чому нинішня африканська пошесть така небезпечна і чи можливо її уникнути, «Погляд» з’ясовував у кандидата медичних наук, доцента кафедри інфекційних хвороб та епідеміології БДМУ Олени Мироник.
– Олено, яка ймовірність інфікування вірусом Ебола на території України? Адже наші закордонні миротворці та медперсонал, який їх обслуговує, бувають в Ліберії та Сьєрра-Леоне, де зараз основний осередок спалаху лихоманки.
– Гарячка Ебола – гостра високозаразна і особливо небезпечна хвороба, яка характеризується тяжким перебігом, високою смертністю, вираженою інтоксикацією, зневодненням, ураженням кровоносних судин багатьох органів з розвитком тяжкого геморагічного синдрому. Цю хворобу спричинює вірус. Вперше спалахи гарячки Ебола були зареєстровані 1976 року у сільських місцевостях на півдні Судану і півночі Заїру.
Що стосується медичних працівників, то вони можуть інфікуватись вірусом Ебола під час догляду за хворими пацієнтами в результаті тісних контактів за відсутності відповідних заходів інфекційного контролю та належних бар’єрних методів захисту. Адже вірус Ебола виявляють у багатьох рідинах організму (крові, випорожненнях, сечі, слині, виділеннях із носоглотки, спермі). Передача інфекції відбувається під час прямого контакту з кров’ю, біологічними рідинами і тканинами заражених через забруднений інструментарій. Особи, що перебувають в природних осередках інфекції, можуть також інфікуватись від природних джерел інфекції цього вірусу – фруктоїдні кажани, шимпанзе, горили, лісові антилопи, дикобрази.
Хворі, які інфікувались в природних осередках, служать джерелом зараження для оточення в сім’ях і лікарнях, де при тісному контакті відбуваються повторні зараження. Спалахи інфекції часто мають внутрішньолікарняний характер із зараженням у першу чергу медичного персоналу, який обслуговує хворих.
Тобто інфікуватись можна як від тварин, так і від людини. Контагіозність сягає 95%.
Гарячка Ебола не поширюється трансмісивно (через укус комах), а також через їжу і воду.
– Як гадаєте, чи можуть українські медики діагностувати та за необхідності ефективно лікувати лихоманку Ебола у нашій державі?
– Хвороба має певні характерні ознаки. Переважно хворіють дорослі. Від моменту інфікування до перших проявів хвороби в середньому минає сім-вісім днів (мінімально чотири дні, максимально – 21 день). Для гарячки Ебола характерний гострий початок із симптомів вираженої інтоксикації, швидке підвищення температури до 38-39º C тривалістю п’ять-сім днів, сильний головний біль, біль в суглобах, м’язах. Дещо пізніше з’являється сухий кашель, сухість і першіння в горлі, колючий біль в грудній клітці. На другий-третій день хвороби з’являється біль в животі, нудота, пронос, в результаті чого можливий розвиток дегідратації (зневоднення). В окремих випадках може з’являтись висипання на четвертий-п’ятий день хвороби: спочатку на обличчі, потім на шкірі грудної клітки, здатне поширюватися й на інші частини тіла. Висипання зберігається до 10-14-го дня хвороби, супроводжується лущенням шкіри, яке також спостерігається на долонях, підошвах. Характерний зовнішній вигляд хворого – почервоніння очей, глибоко запалі очі, нерухоме обличчя, загальмованість. З третього-шостого дня хвороби можуть розвиватись порушення ковтання, з’являтись кровотечі. Відзначаються крововиливи на шкірі, в очах. Можуть бути кровотечі з ясен, носа, матки, поява крові у блювотинні, випорожненнях та сечі. Прогресуючи, хвороба призводить до сильного зневоднення і втрати ваги тіла. На пізній стадії нерідко уражається ЦНС, виникає сонливість, марення або кома. Смерть може наступати на другому тижні. Сприятливо хвороба триває декілька тижнів, прояви її зникають поступово.
На жаль, сьогодні немає специфічних засобів ані профілактики, ані лікування вірусу.
– Чому ця недуга така агресивна до більшості людей і у кого є значні шанси на одужання?
– Ця хвороба є дуже небезпечною і входить у перелік хвороб, які серйозно впливають на здоров’я населення і можуть швидко поширюватися в міжнародних масштабах. Лихоманка увійшла до переліку подій, які можуть створити надзвичайну ситуацію в галузі охорони здоров’я у світі.
Власне, вірус при потраплянні в організм швидко розповсюджується і уражує клітини і тканини різних органів, також здатен гальмувати на ранній стадії хвороби реакцію імунної системи. В організмі хворого розвиваються порушення мікроциркуляції і в’язкості крові, що призводить до кровотеч, а також розвитку синдрому внутрішньосудинного згортання крові.
У сусідній Румунії госпіталізували чоловіка з підозрою на лихоманку Ебола
Окрім того, хвороба супроводжується такими тяжкими ускладненнями, як геморагічний шок, крововиливи в надниркові залози з розвитком гострої їхньої недостатності, гостра серцево-судинна недостатність, набряк головного мозку, гостра печінкова недостатність. Ці ускладнення можуть стати і безпосередніми причинами смерті. Може відбуватися активація або приєднання бактерійної інфекції.
У вагітних жінок хвороба часто ускладнюється викиднями, у чоловіків – запаленням яєчок.
Прогноз на одужання несприятливий, летальність навіть серед шпиталізованих хворих становить 60-90%. Проте в тих людей,у яких відбулась імунна відповідь, є більше шансів на подолання недуги.
– Як уникнути зараження?
– Враховуючи таку епідемічну ситуацію, не рекомендую подорожувати у країни Африки (Заїр, Судан, Нігерія, Ліберія, Габон, Сенегал, Кенія, Камерун, Ефіопія, Центрально-Африканська Республіка).
Якщо це неможливо, то:
– уникайте місць масового скупчення людей,
– уникайте контакту з людьми, які мають ознаки лихоманки (підвищена температура тіла, сльозотеча, кашель),
– провітрюйте помешкання,
– дотримуйтесь правил особистої гігієни,
– у разі появи симптомів хвороби потрібно носити медичну маску, або марлеву пов’язку із чотирьох-п’яти шарів марлі,
– після повернення із країн, де були зафіксовані випадки зараження гарячкою Ебола, навіть при прояві одного із симптомів цієї хвороби відразу звертайтесь до лікаря,
– у жодному разі не займайтесь самолікуванням.
Ольга ШУПЕНЯ
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Залишити коментар