Власне, будь-які реформи та програми в Україні гальмує саме фінансування. Наприклад, стаття «Медикаменти» включає забезпечення пільговими рецептами учасників бойових дій (афганців, АТОвців), інвалідів війни, а інваліди І та ІІ групи мають 50-відсоткову знижку.
- На папері діють державні програми, за якими повинні виділяти гроші на закупівлю інсуліну для хворих, і так далі, - розповідає сімейний лікар Ірина Городенська. – А реальні видатки йдуть з тієї ж таки статті «Медикаменти». Епілептиків теж повинні забезпечувати програмою. В ідеалі діти до трьох років мають право отримати рецепт на безкоштовні ліки, діти до 6 років – 50% знижки. Але зараз це практично нереально. Я за минулий рік виписала близько 30 безкоштовних рецептів. І отримали їх лише ті, хто знає свої права і може відстояти себе.
Є багато державних програм. Ось програма «Онкологія» функціонує, але теж лягає на плечі місцевих медичних закладів. Наприклад, одна ампула морфіну коштує 50 гривень. А є люди, яким потрібно по три на добу. Чи державна програма для діабетиків. Так, їх забезпечують препаратами, але через те, що немає адекватного фінансування, ліки купують найдешевші, аби рахувалося, що вони є. Ось у дітей з інсулінами порядок. Вони отримують ліки імпортні.
- В Україні кошти на лікування тих хворих, котрі повинні отримати ліки безкоштовно, виділяють із загальної статті видатків. Тому те, що залишилося, видають на невідкладну допомогу. А лишається небагато, - підсумовує лікар. – Наприклад, хворий, в якого пересаджена нирка, у місяць потребує 10 тисяч гривень на ліки. Якщо він не буде їх приймати, не виживе. Їм дають ці ліки, тим паче, що так просто їх не купиш. Але, знову ж таки гроші на їхнє придбання беруть із загальної статті.
Яна МАРІЯНЧУК
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Залишити коментар