Л. Бортич: Це не ринок землі, а просто її продаж

Президент України Володимир Зеленський, попри масові протести фермерів і селян, наприкінці квітня підписав законопроєкт про ринок землі. Документ набере чинності 1 липня 2021 року. Напередодні законопроєкт підтримала більшість народних депутатів на сесії Верховної Ради, вночі, о 00:40. В чому ж полягає суть закону? Законопроєкт запустить ринок землі в Україні у липні 2021-го. З того дня й до 2024 року право купувати землю матимуть лише громадяни України. Придбати можна буде не більше, ніж 100 гектарів в одні руки. А з 2024 року – 10 тисяч гектарів. Проте землю таких розмірів зможуть купувати лише юридичні особи. Крім того, згідно із законопроєктом, землі державної та комунальної власності продавати буде заборонено. Ту, яка у власності громад, можна буде лише здавати в оренду. Юрособи, які не є громадянами України, можуть набути право власності на землю лише за умови схвалення на референдумі.

Що думають про ринок землі ті люди, котрі безпосередньо працюють на ній? Про це нинішня розмова з головою Асоціації сільгоспвиробників Чернівецької області Лілією БОРТИЧ.

Вагомою причиною, через яку було ухвалено законопроєкт щодо продажу землі, стала вимога Міжнародного валютного фонду

Закон не має запобіжників

- На мою думку, прийнятий Верховною Радою законопроєкт не розв'язує проблем, з якими стикається на нинішньому етапі аграрне середовище, – розповідає пані Лілія. – Прийняття цього закону не обґрунтоване жодними економічними розрахунками. Адже країна вже 6 років у стані війни. Крім того, нині в країні вирує пандемія коронавірусу, яка завдає чималих збитків українській економіці. Тож навіть 100 гектарів в одні руки наші люди не зможуть дозволити собі купити наступних кілька років.

- Якось, пані Ліліє, ви проговорилися, що це схоже на переділ власності. Ви не змінили своєї думки з цього приводу?

- Пригадуєте 1990 роки, коли паперові ваучери були відкриті й всім можна було продавати свої частки у промислових підприємствах. Люди продавали їх за мізерні копійки, тому що тоді треба було виживати. То був ганебний переділ власності, коли вчорашні чиновники, шахраї, а то й кримінальні елементи, котрі збили чималі капітали, скуповували у співвітчизників, які залишилися без роботи і засобів до існування, заводи і фабрики, об’єкти соціального призначення. Ситуація повторюється. В тому стані, в якому зараз перебуває наша економіка, люди будуть дешево продавати власні земельні паї тільки для того, аби вижити і мати можливість придбати найнеобхідніше. Особливо ліки. Тому, на мою думку, в тому вигляді, в якому зараз цей закон є, він навряд чи дасть поштовх економічному розвитку сільських територій. Тому нині це справді виглядає, як переділ власності.

- Нині фермер у селі чи не основна особа. Завдяки їм створюють робочі місця, оновлюють соціальну сферу, ремонтують дороги. Чи зможуть аграрії придбати у власників паїв їхні наділи?

- Тепер у державі дуже помітний спад виробництва, зокрема, й аграрного. Але водночас маємо підняття цін на засоби виробництва, мінеральні добрива. І ситуація навряд чи стане кращою до 1 липня 2021 року, тому маю обґрунтований сумнів, що фермери в селі відразу зможуть купити по 100 гектарів з початком дії закону. Крім того, з огляду на те, що з 2024 року землю хочуть дозволити продавати іноземним інвесторам, цей закон не має запобіжників, які унеможливлювали би те, щоби люди, в яких є зайві гроші, купували землю не для того, щоби працювати на ній, а лише задля збереження своїх коштів.

- Яким бачите той запобіжник, пані Ліліє?

- До прикладу, таким запобіжником могла би бути заборона перепродати придбану ділянку протягом наступних 10 років. Щоби люди, які купують, розуміли, що роблять це не для спекуляції, а для того, аби трудитися на ній. Ще один запобіжник – ті юридичні особи, які купують землю, повинні мати статус сільгоспвиробника. Щоби вони купували землю не як фінансовий інструмент, а для розвитку сільського господарства. Бо може повторитися ситуація, подібна до нинішньої – землі облогують, а їхній власник не зобов’язаний щось на ній робити. А нинішні мізерні податки за землю ще й не стимулюють людину обробляти її.

- Знаю, що аграрії протестували проти цього законопроєкту, пікетувати Верховну Раду, перекривали дороги. Виходить, марно?

- Наразі бачимо, як очільники держави зважають на волевиявлення людей. У цьому разі можна довго говорити про переваги та недоліки цього закону. Але повірте, те, що ухвалюють уночі, о 00:40, без обговорень у сесійній залі та без жодних дій до діалогу з тими, для кого цей закон створювали – з аграріями, ухвалюють не для людей. Однією з причин прийняття законопроєкту була вимога Міжнародного валютного фонду. Тут нас вводять в оману. Мовляв, МФВ змусив нас прийняти цей закон. Інакше ми б не отримали гроші від них… Між тим, я була у складі робочої групи, яка зустрічалася з місією МВФ в Україні. І представники цього Фонду запевняли нас, що їхнє завдання – зробити так, аби Україна стала країною з ринковою економікою. А щодо моделі земельного ринку, то їх цілком влаштовував польський варіант.

Загравання із Міжнародним валютним фондом

- Пані Ліліє, будь ласка детальніше розкажіть про наші стосунки з МВФ. Невже керівники Фонду брутально диктують нам свої умови?

- Замість того, аби сісти за стіл переговорів, нас водили за ніс із вересня 2019 року. Володимир Зеленський, коли став Главою держави, запевняв, що буде спілкуватися з професійними асоціаціями, обов’язково почує кожного. І ми дійсно сподівалися на діалог. Однак розмова не відбулася. Нам сказали відразу: буде так, тому що вимагає МВФ. Ми були у складі делегації, яка йшла на зустріч із МВФ, нам сказали, що вони не можуть аграріям диктувати умови і радити, як хазяйнувати у власній країні. Знаєте, якою була їхня відповідь? Вони дуже здивувалися, сказали, що не пропонували Україні якоїсь певної моделі. Вони зазначили, що саме уряд України повідомив їм, ніби рішення підтримали аграрники і просять 200 тисяч гектарів юридичним особам в одні руки. Ми здивувалися. Представники МВФ – це люди з Америки, Європи, вони розуміють, що в їхніх країнах такого немає, а їхня основна мета – підтримка і розвиток середнього бізнесу. Вони знають, що основою економіки є знищення монополій і розвиток середнього бізнесу.

Аграрії сказали, що не згодні, бо хочуть нормальну європейську модель, де стимулюють розвиток бізнесу, де підтримують, де є фонди на придбання землі людям, які на ній працюють, де є стратегічне бачення.

- Гадаю, в МВФ розуміють, що попри всі непорозуміння, орати, сіяти й збирати урожай необхідно за будь-яких умов?

- Представники МВФ запевнили, що усвідомлюють, в якій непростій ситуації опинилася зараз Україна. Вони заявили, що ринок землі нині не є таким принциповим питанням, як «антиколомойський» закон. Тому що для МВФ головне, щоб Україна позбулася олігархічного минулого. А у якому вигляді ринок землі буде діяти, це залежить від діалогу, бачення аграрних асоціацій.

Незалежно від того, як погано в країні, з природою, зі світом, аграрії завжди живуть завтрашнім днем. Орати треба, сіяти треба, незалежно від того, добре тобі чи погано. В моєму господарстві торік 1000 гектарів посівів ущент збив град. Розчарування було, але я сказала: «Поїхали далі». Ми не маємо права залишати землю без збіжжя, вона не терпить порожнечі.

Нині аграрний сектор – це 17 відсотків ВВП у країні і 40 відсотків – валютного виторгу. Паралельно з нами розвиваються десятки секторів економіки. Сподіваюся, у депутатів вистачить мудрості переглянути цей законопроєкт і внести всі підзаконні акти й усі необхідні документи, які зроблять його дійсно робочим.

Треба застерегтися від рейдерства

- Чи не з’явиться у нашій державі таке ганебне явище, як земельне рейдерство, пані Ліліє?

- Припускаю таке. Ці явища належить попередити законодавчо – слід захистити людей від рейдерства. У перший день, після того як закон почне діяти, у нас з’явиться нова професія – збирачі земель українських. Тому що їм треба консолідувати 100 гектарів, потрібно, щоб усі на цьому полі захотіли продати землю. Ми прекрасно знаємо, що правоохоронна система не працює, знаємо, що таке рейдерські захоплення. Немає довіри до державних інститутів – це проблема. Немає заповненого державного кадастру, реєстру, який працює. На одній ділянці є декілька власників – усі ці питання досі не вирішено.

Між тим, 2024 року на ринок зайдуть великі гравці. У законі зазначено, що землю можна купувати лише за безготівковий розрахунок, і гроші повинні бути легальними. Ти зобов’язаний показати джерело доходів. Це для того, щоб не відмивали кошти. Але існують схеми. У солідних гравців є досвідчені юристи, які знайдуть вихід із цієї ситуації.

- То невже ми у безвиході? Чи все-таки не все втрачено, пані Ліліє?

- Зараз повторюється історія 2008 року, коли у державі була криза і тільки аграрії змогли вивести з неї Україну. Практично те саме повторилося і 2014 року, коли розпочалася війна на Сході. Тоді теж вийшли з кризи тільки завдячуючи аграріям. Зараз насувається ще одна криза. Недолугі дії Уряду щодо запровадження ринку землі призвели до того, через що аграрне середовище почало сильно «трусити». Зрештою, вперше за 3,5 року в агропромисловій галузі України стався спад. Та ми все одно будемо працювати та виживати й надалі. І попри все, виживемо, як і завжди. Але нам набридло, що живемо в країні, де кожен новий уряд обіцяє чути аграріїв, людей, які годують країну. З кожним наступним урядом ми дедалі більше розуміємо, що ми самі по собі й повинні виживати самотужки. Але кожного разу енергію, яку варто було б спрямувати на розвиток та створення нових робочих місць, ми витрачаємо на боротьбу за виживання. Сподіваюся, що настануть часи, коли на людей в Україні все ж зважатимуть.  

Спілкувався Анатолій ІСАК