У Чернівецькій області і, без сумніву, в усій Україні Наталія Батракова (на фото) є взірцем того, як необхідно зламувати стереотипи, щоб домогтися гендерної справедливості у суспільстві. Відома експертка розповіла «Погляду» про важливі досягнення і те, яким був цей шлях.
- Пані Наталіє, скільки років присвятили темі жіноцтва, гендерній політиці?
- Якщо брати всі роки від свого народження, то я завжди була палкою прихильницею дівчат і жінок. Якщо мене щось не влаштовувало, я завжди вміла постояти за себе, чи за свою подружку. А якщо більш професійно, то з 2005 року моя постійна діяльність стосується жінок, для жінок, заради жінок.
«Право жінки залишатися собою – це найперше право»
- Які виклики поставали на початку шляху?
- На першому етапі у мене був якийсь відсоток сумніву щодо того, чи правильно ми робимо, чи потрібно це робити, на скільки це важливо робити для жінок. Але з кожним роком я переконувалася в тому, що потрібно. Адже жінки – це більша частина населення земної кулі, якщо брати у відсотковому співвідношенні. І це стосується всіх рівнів: від територіальної громади до земної кулі. 54 відсотки! І я зрозуміла, що право жінки залишатися собою – це найперше право. Тобто вона має залишатися такою, якою вона є, без огляду на ті упередження, шаблони та очікування, які від неї вимагає суспільство.
- На реальних прикладах розкажіть, будь ласка, про вагомі досягнення завдяки вашій діяльності?
- Перш за все, мене дуже тішить, що, нарешті, у виборчому законодавстві закріплені виборчі квоти на рівні 40%. І це стосується як жінок, так і чоловіків. Але оскільки у нас жінки менш представлені у цій сфері, то ми кажемо про жінок. І ця 40-відсоткова квота створює підгрунтя для того, щоб жінок стало більше на найвищому рівні прийняття рішень, щоб жінки були долучені до державної політики. Сьогодні це хороший результат, який ми вибороли колегіально з різними жіночими організаціями, з різними експертками об’єднували зусилля й виходили під ВР.
Також мене дуже тішить, що ще 11 років тому Україна ратифікувала Стамбульську конвенсію, тобто зголосилася на цей документ, але підписаний він був тільки в листопаді минулого року. Тобто сьогодні Україна має документ, який посилює відповідальність за вчинення домашнього насильства і за вчинення гендерно зумовленого насильства. Так само ми стояли під ВР, проводили різні акції і писали велику кількість листів, звернень, казали про це на різних заходах найвищого рівня (Жіночий Конгрес) і досягли того, що ця конвенція була ратифікована і підписана.
Не може не тішити й те, що у нас сьогодні є стратегія розвитку освіти, коли ми говоримо про гендерну складову в освіті, тому що це теж дуже важливо, адже освіта є дошкільна, позашкільна, середня, вища. І на всіх рівнях закріплена гендерна складова, тобто це є наскрізно. Це теж велике досягнення. І щоб прийняти цю стратегію, ми почали працювати ще десь у 2008 році. Був момент, коли вона ось-ось мала бути готовою, однак змінилася влада і цей документ знову відкинули в бік. Проте ми і це пережили, тож сьогодні ця стратегія є. Це дуже важливо. Тут ми кажемо не лише про представників жінок чи чоловіків в освітянській сфері, ми кажемо про те, що сама освіта, навчально-виховний процес, має базуватися на комплексному гендерному підході.
Що у нас ще важливого? Те, що сьогодні є національна програма утвердження гендерної рівності, де закріплено ключові засади того, як має відбуватися реалізація гендерної політики. Відповідно, національний рівень по вертикалі проектується на найнижчий рівень.
Коли стається кризова ситуація - згадують про потенціал жінок
- Яка роль жінки сьогодні, як вона змінилася з початку повномасштабного вторгнення рф?
- Коли розпочалася війна… Знаєте, хочу сказати, що в чоловічому просторі участь жінок не те, що активується, а жінки стають затребуваними саме тоді, коли виникає ситуація, яку треба поліпшити. Якщо ми, наприклад, зараз говоримо про політичний процес… Жінок коли долучають в політичні партії? Коли треба провести переговори з електоратом, чи потрібно схилити на свій бік, тобто тоді, коли необхідно поліпшити обличчя політичної партії. Коли стається кризова ситуація, так само згадують про потенціал жінок.
Днями виписувала роки і те, які відбувалися зміни в Україні з 1905 року, щоб можна було виміряти гендерний прогрес – розвиток жіночого руху, феміністичного руху, різні моменти були. І я зауважила, що жінок залучають тоді, коли потрібно підсилити якусь ситуацію. Був період в історії України, коли жінкам забороняли нести службу в армії. Їх не долучали. Можна казати, що це були якісь умови миру. Потім 1939 року, напередодні ВВВ, був прийнятий закон про загальний військовий обов’язок і можна було приймати жінок на службу в армію, і навіть на флот. Тому що зрозуміли: «якщо хочеш миру – готуйся до війни». 1939 рік показав, що жінок потрібно долучати. Потім знову були певні моменти, коли жінок вчергове викинули з певних сфер – обмежили доступ до підземних робіт, до важких. Але навіщо це робити, якщо жінки хочуть себе там реалізувати? І сьогодні, коли країна перебуває в умовах повномасштабної війни, знову згадали про жінок, про потенціал жінок. Тому що сьогодні, якщо говорити мовою цифр, то з 10 лютого 2022 року усі посади – рядового, сержантського, старшинського і офіцерського складу в ЗСУ доступні жінкам. Тобто хочете служити – служіть.
Якщо казати про жінок, які сьогодні на сході несуть службу в ЗСУ, їх майже 38 тисяч. Це доволі велика цифра. Якщо взяти ще тих жінок, які обіймають цивільні посади, але в ЗСУ, то виходить майже 50 тисяч. На передовій сьогодні - майже 5 тисяч жінок, які є корисними і в таких умовах.
- Чи вважаєте 8 березня святом і як оцінюєте те, що в Дії суттєвий відсоток українців проголосували за продовження святкування?
- По-перше, я його ніколи не відзначала як свято. Тому що, можливо, це звучить банально, але один день в році згадати про жінку – це така собі індульгенція: подарував квіти і впродовж року маю право експлуатувати тебе як багатофункціональний кухонний комбайн.
А взагалі, якщо говорити про голосування в Дії, я до нього так само долучилася і долучилися мої знайомі. Це було наймасовіше опитування в Дії. За результатами 1 мільйон 300 тисяч користувачів проголосували за те, щоб залишити цей день вихідним. І я, в принципі, «за» вихідний. Тому що в цей день велика кількість жінок в різних містах з тих чи інших причин виходять на масові заходи, той же Марш рівності в Києві, Харкові, Дніпрі, Запоріжжі відбувався. Й інші заходи, до яких долучені жінки, щоб привернути увагу до тих проблем, які притаманні саме їм. І чому я, будучи працевлаштована, наприклад, маю відпроситися і потрапити в залежність від роботодавця – чи відпустять мене, чи не відпустять. Або, якщо піду добровільно, то які наслідки для мене це буде мати. Я використовую право вихідного дня задля того, щоби привернути увагу до проблем жінок.
Власне, цьогоріч 8 березня ми вийшли на інформаційну акцію на Центральну площу Чернівців. Доносили суспільству, що 8 березня це не якийсь пострадянський спадок, а «Міжнародний день прав жінок». Показали, як історично склалася відзнака цього свята, що відбувалося і який формат зараз це свято може мати. Ми залучили і старшокласників, і студентів. Тобто тих людей, які живуть в умовах сьогодення. Вони так само мають бачити і розуміти, що так було не завжди. Не завжди жінки і дівчата мали те право, яким вони сьогодні користуються.
- У яких сферах нині успішна саме буковинська жінка?
- Буковинки сьогодні, в переважній більшості, є самодостатніми жінками. Вони мають можливість самореалізації, постійного підвищення рівня своєї самооцінки. Є багато можливостей, коли жінка може подбати про свій саморозвиток, подбати про те, щоб себе забезпечити. Знову ж таки, головне - бажання жінки. Сьогодні є багато жінок, які успішні в підприємницькій діяльності, в ІТ-сфері, в ЗСУ. Ось Павліна Ніколаєвич є командиркою мінометного взводу і має в підпорядкуванні чоловіків, яких вивела свого часу з оточення і зберегла їм життя. Сьогодні вона продовжує нести службу в ЗСУ. Це приклад успішності жінки в умовно нетрадиційній сфері.
І ще, завжди озвучую приклад, який мене дуже вразив на Першому Жіночому Конгресі. До зали увійшли жінки-генерали. Вони обіймали посади і в контррозвідці, і в зовнішній розвідці, і в космічній галузі… Фахівчині високого рівня із відповідною освітою, досвідом, і бажанням працювати в цій сфері. Вони були доступними в спілкуванні і виглядали достатньо просто. Зрозуміла, що нічого неможливого для жінки немає, якщо вона має мету і знає, куди рухається. І, звісно, якщо суспільство готове сприймати жінку і чоловіка в будь-якій сфері, і, на доважок, ще є відповідна державна політика – щоб люди могли себе реалізувати саме в тій сфері, в якій вони хочуть працювати.
- Які побажання будуть жінкам: від вашого оточення аж до всієї земної кулі?
- Моє побажання дуже просте: місце жінки – скрізь.
Ольга ШУПЕНЯ
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Залишити коментар