Що буде завтра з Україною і всередині державі – цікавить усіх людей. Увага людей прикута до подій на Сході, але з кожним днем до влади виникає дедалі більше запитань. Людям банально не вистачає грошей на найнеобхідніші речі. Напевно, усім, крім нашої влади, зрозуміло, що потрібні реформи. Але чи то не знають яких, чи не хочуть їх впроваджувати. Що очікувати людям. Про курс валюти та виживання ми поспілкувалися з економістом Дмитром Полагнином.
«Прогнозувати курс долара – невдячна справа»
- У державному бюджеті України на 2016 рік курс долара було закладено на рівні трохи більше 25 гривень. Сьогодні він вже реально перевалив за 27 гривень. І минули лише два місяці цього року. Тенденція досить невтішна. Чи можна прогнозувати, яким буде курс валюти і, відповідно, чи вдасться виконати бюджет?
- Вважаю, що прогнозувати курс долара – невдячна справа. Щодо виконання чи невиконання бюджету, то, думаю, його вдасться виконати. Але справді, ці коливання та тенденції, які ми бачимо з валютним курсом, не додають оптимізму. Хоча насправді офіційний курс Національного банку 26,46 гривні за долар. Є окрема 496 постанова, ухвалена 2003 року, яка регламентує, яким чином встановлюється офіційний курс Нацбанку.
По суті, курс встановлюється на міжбанку – це середньозважений курс різниці покупців та продавців до долара. До інших валют – через інші механізми.
Є різні види валютних курсів – є готівковий, офіційний, валютний курс так званого чорного ринку (це вуличні міняйли). У світі тенденція на валютних ринках така – денний обіг там доходить до 20 трильйонів доларів. Це обсяги торгівлі іноземними валютами. На цьому ринку переважають спекулятивні операції. Тобто валютний курс не є наслідком купівлі-продажу товарів чи послуг, а продають як товар саме валюту. Тому і відбуваються такі коливання на світових ринках.
«Говорити про стабілізацію валютного курсу не варто»
- Власне, про причини – від чого залежить курс долара? Чому відбуваються такі різкі стрибки курсу?
- Те, що відбувається, варто пояснити Національному банку і уряду держави. Економічна політика – надзвичайно складний механізм. Вона включає у себе структурну, кон’юнктурну політику. Коли говоримо про кон’юнктурну політику, то можемо говорити про валютну політику.
Можна пояснити, як теоретично встановлюється валютний курс. Є різні теорії, але одна з найдавніших – це паритет купівельної спроможності. Суть цієї теорії – порівнюються ціни на товари у різних країнах. Зміна цін і є валютним курсом.
Є теорія відсоткових ставок, теорія загальної рівноваги. Зараз потрібно говорити про попит та пропозицію.
На пропозицію впливає надходження валюти з-за кордону. Це насамперед кредити…
- Заробітчани…
- Так. А ще інвестиції. Якщо цього немає, то відсутня пропозиція. А коли відсутня пропозиція, то зростає курс валюти.
Хочу повернутися до структурної політики. Без структурних змін економіки, без розуміння, яка модель економіки у нас має бути, говорити про стабілізацію сьогодні валютного курсу, враховуючи загрози кон’юнктури (політична ситуація, війна на Сході), не варто. Маємо те, що маємо.
«Податки можна збільшувати»
- Торік внесли зміни до Податкового кодексу, які набули сили вже з початку 2016 року. Чи можна говорити про їхню ефективність, чи минуло замало часу? Або взагалі, чи з часом вони зможуть привести до якихось позитивних змін?
- Податки в Україні – це дуже болюча тема. Я взагалі вважаю, що податки можна збільшувати. У ЄС чи США – це в принципі норма. Але це доцільно, зважаючи на економічну систему, яка є там. Головне, не потрібно забувати про доходи. Якщо ми говоримо про європейські податки, потрібно говорити про європейські доходи.
Є таке поняття, як «індекс цін». Нацбанк декларує своєю основною метою цінову стабільність. Наразі показник індексу цін на січень цього року порівняно з минулим становить понад 40%.
- Тобто мінімум на 40% зросли ціни.
- З усіх прогнозів справдився найгірший. Є індекс споживчих цін. Якщо не помиляюся, український споживчий кошик містить 297 товарів та послуг. Він абсолютно не збігається з європейським.
Але повернемося до податків, вони можуть як стимулювати економіку, так і, навпаки, заганяти її у тінь. Збільшення розмірів податків можуть не привести до збільшення надходжень у бюджет. Отже у цьому разі потрібно щось змінювати – зменшити навантаження на малий та середній бізнес, щоб вони вийшли з тіні, легалізувалися і сплачували податки.
- Наприклад, податкові канікули.
- Як варіант. У нас за ці 25 років є багато проблем, до прикладу, невідоме походження капіталу. Можна все обнулити і почати працювати з чистого аркуша.
«У Німеччині врахована плата за Інтернет»
- Експертна група при Мінсоцполітики розпочала роботу з перегляду так званого споживчого кошика. Взагалі, що таке цей кошик і навіщо його запроваджували?
- Ми знову повертаємося до індексу споживчих цін. В основі цього індексу, по суті, лежить цей споживчий кошик. Не усі товари чи послуги, які є в ЄС, у нас враховані. Скажімо, у Німеччині врахована плата за Інтернет. У нас взагалі, згідно з цим кошиком, учневі достатньо два підручники. А студентам вони взагалі не потрібні. Треба однозначно переглянути цей розмір. На основі цього кошика розглядається індекс споживчих цін.
- Яку взагалі роль відіграє цей споживчий кошик?
- Як сформувалося зростання індексу споживчих цін на 40%? Наприклад, найбільше зростання цін відбулося на послуги ЖКГ (енергоносії), тарифи подорожчали удвічі. Якісь товари зросли у ціні за рік на 15-20%, але у середньому увесь цей набір зріс на понад 40%.
- Чи не є цей кошик, в якому одне пальто потрібно носити десять років, і за місяць можна з’їсти лише кілька грамів м’яса – профанацією? Напевно, навіть на момент його формування на початку 2000-х цей набір продуктів та послуг не відображав реальних потреб людини.
- Справді, наприклад, в ЄС цей кошик зовсім по-іншому формується. Його варто переглянути. Якщо ми як перспективу маємо європейські цінності, то потрібно до них йти. Потрібно міняти структуру економіки, її скелет. А потім нарощувати м’язи. І тоді нам не доведеться говорити про валютні коливання та кошик. Впевнений, що пересічний європеєць навіть не знає, що заклали у його споживчий кошик. Цими проблемами мали б опікуватися Нацбанк, урядовці, але, на жаль, вони не можуть втримати ситуацію.
«Інфляція становила 10 тисяч відсотків»
- Яка тенденція може бути цього року?
- В останній період ми побачили передноворічне коливання, хоча якихось передумов для цього не було. Але не можна сказати, що у майбутньому не буде цих коливань курсу долара. Навпаки, вони можливі. Є макроекономічні фактори, є кон’юнктурні фактори (у нашій державі триває війна). Також є внутрішні та зовнішні фактори.
Зараз досить цікавою є тема ціни на нафту. Наша економіка частково сировинна і ми також втрачаємо на експорті (впали ціни на метал).
Україна взагалі яскравий приклад, коли навчаємо студентів та йдеться про інфляцію, то наводимо приклад 1992 року – часи гіперінфляції. В жодній країні такого не було, щоб інфляція становила 10 тисяч відсотків. Ми не говоримо про африканські країни, де економіки як такої взагалі немає.
Потрібно розвивати стратегічні галузі. Наприклад, якщо для нашого регіону ми говоримо про туризм, то треба розвивати саме це – поліпшувати інфраструктуру, мають бути хороші дороги. Жоден турист не поїде туди, де погані дороги тощо.
«Проблема монополії є у цілому світі»
- Що стосується ціни на нафту. Чому вона падає впродовж останнього року із понад 100 доларів за барель до сорока, але ціна пального на наших заправках зменшилася на незначний відсоток. Чому так відбувається?
- Однією з внутрішніх причин коливань валютного курсу, інфляційних моментів, є таке поняття як «монополія». В Україні є антимонопольне законодавство. Є орган, який цим займається (Антимонопольний комітет). Проблема монополії є у цілому світі. Це може бути зговір – можна домовитися і втримати ціну.
Звісно, це не означає, що усі змовилися. Але можна припустити це.
Інша деталь, підняли акциз. Хто сплачує усі податки та збори? Звичайні люди - кінцеві споживачі.
Незабаром в Україні починається посівна і знову почнуться проблеми з пальним.
Ціна на нафту у світі – це величезна проблема. Тут є політика. Зрозуміло, що нафтові магнати втрачають свої доходи. Але можуть існувати якісь домовленості, щоб не мати збитків, а втримувати прибуток.
Питання, чому в Європі не розвивається виробництво електроавтомобілів? Значить, комусь це не вигідно. Егоїстичний економічний інтерес править.
«Однозначно впала купівельна спроможність»
- Ні для кого не таємниця, що значно впали продажі малого та середнього бізнесу. Це відчули, наприклад, підприємці на ринках (зокрема Калинівського), власники маленьких крамниць тощо. Покупці пішли у великі мережі, чи впала купівельна спроможність?
- Однозначно впала купівельна спроможність людей. Якщо немає доходів, то говорити про пожвавлення торгівлі не випадає. Зараз понад 65% витрат людей спрямовується на продукти харчування. Ще частина йде на оплату послуг ЖКГ. Людям елементарно не вистачає грошей.
Окрім того, ці підприємці особливо залежать від долара. Бо переважно у нас імпортні товари.
Олесь ЗАДНІСТРОВСЬКИЙ
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Залишити коментар