Роман Петришин: Рейтинги не купують, їх здобувають щоденною працею

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича протягом тривалого часу незмінно входить до вітчизняної еліти закладів вищої освіти та науки. Цьому є чимало пояснень. Насамперед, ЧНУ є одним із найстаріших класичних університетів України, історія якого розпочалася ще за австро-угорської доби. З ним пов’язані імена видатних учених, педагогів, відомих випускників, найкращі досягнення вітчизняної та світової наукової думки. А ще в навчальному закладі постійно працюють над покращенням умов освіти, створюють умови для наукової роботи, розвивають міжнародні зв’язки. Підтвердженням цьому є той факт, що на сайті ЧНУ виставили для публічного обговорення проєкт концепції розвитку університету на 2023-2026 роки.

Редакція «Погляду» щиро вітає Романа Петришина із 70-річчям! Здоров’я і наснаги ювілярові!

Чим живе нині в умовах воєнного стану колектив славетного університету? Які завдання ставляться на найближчу та віддалену перспективу? На ці та інші теми кореспондент «Погляду» спілкувався із професором, доктором фізико-математичних наук, заслуженим працівником освіти України, лауреатом Державної премії України в галузі науки і техніки Романом Івановичем ПЕТРИШИНИМ.

Рейтинги творять люди

– Романе Івановичу, Чернівецький національний університет чимало років в рейтингу вищих навчальних закладів країни входить до чільної десятки. Як вдається підтримувати високе реноме навчального закладу?

– В Україні розроблені й діють кілька рейтингів серед навчальних закладів різних рівнів освіти. Звісно, наш університет зі своєю славною історією і здобутками останніх років у різних рейтингах посідає непогані місця, що не може не тішити. Найкраще місце – 6-е серед навчальних закладів в Україні – маємо в плані досягнень науковців, посилань на їх публікації. Кожен рейтинг має свої нюанси. В одному випадку бали нараховуються за освітню діяльність, в іншому – за наукові досягнення. Ось Центр міжнародних проєктів «Євроосвіта» у партнерстві з міжнародною групою експертів IREG Observatory on Academic Ranking and Excellence нещодавно презентували п’ятнадцятий академічний рейтинг закладів вищої освіти України «Топ 200 Україна 2021». Перше місце рейтингу, традиційно, посів Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича піднявся відразу на десять позицій й увійшов до ТОП-10. Скажімо, торік на навчання до ЧНУ вступили 973 студенти, котрі вибороли бюджетні місця. В цьому плані наш університет зайняв дев’яту позицію в рейтингу закладів вищої освіти України за числом студентів, зарахованих на навчання за кошти державного та місцевого бюджетів. Як вдається досягати таких показників? Це – наслідок багатолітньої праці різних людей, які працювали раніше і трудяться нині в університеті. Зусилля приклали і ті, хто працював 40-20 років тому, бо вони створювали наукові школи, спеціальності, факультети.

– Скільки нині навчається студентів в університеті й скільки викладачів допомагає їм здобувати вищу освіту?

– На кінець грудня 2022-го в нашому університеті здобували освіту загалом 13900 студентів, з яких наприкінці року 1200 осіб закінчили магістратуру. Отож зараз навчається 12700 студентів. Це доволі високий показник серед вітчизняних навчальних закладів освіти. Якщо взагалі говорити про вступ до навчальних закладів, кількість місць на державній формі навчання, то в цьому плані ми займаємо 8 позицію. Вище нас – два львівських і 5 крутих столичних університетів. Вони об’єктивно сильніші від нас. Тож у нас є мета піднятися вище. Все залежить від нас, адже рейтинги роблять люди.

– Романе Івановичу, на університетському сайті розмістили проєкт Концепції розвитку університету. Якщо стисло, що вона передбачає?

– У нас розроблена і діє Стратегія розвитку Чернівецького національного університету з 2019 по 2026 рік. Це документ, який визначає розвиток навчального закладу на цей період. Але є проміжний документ – Концепція розвитку. Вона в багатьох моментах повторює норми стратегії. Попередня Концепція діяла до кінця 2022 року, тому ми створили кваліфіковану комісію і на березневому засіданні вченої ради маємо затвердити її положення. Вона визначає основні напрями розвитку як закладу вищої освіти насамперед для області й Буковини. А це освітня діяльність, наука, культурний розвиток…

– Чи є в ній розділ про розширення міжнародного співробітництва?

– Безумовно. На сьогодні наш навчальний заклад має угоди із 206 університетами Європи і світу. До прикладу, підписані 44 угоди із польськими вишами, 34 – з німецькими, 23 – із румунськими та багатьма іншими. Це не віртуальні, а реально працюючі угоди. Партнери запрошують студентів і викладачів на навчання й стажування. При цьому гарантують безкоштовне навчання і проживання. Викладачі й науковці їдуть за кордон для того, щоб попрацювати в сучасних університетських лабораторіях. Адже не секрет, що у нас обладнання не дотягує до їхнього рівня, а коштів на придбання нового у нас немає. Відрядження позитивно діють для розвитку науки. До слова, 15 вересня 2021 року відбулося підписання Меморандуму про співпрацю між Чернівецьким національним університетом імені Юрія Федьковича та Міжнародним Європейським Університетом. Цікаво те, що президентом МЄУ є Франц Володимир фон Габсбург-Лотрінген – ерцгерцог Австрії, нащадок імператора Франца Йосифа. Історія Чернівецького університету почалася в Австро-Угорської імперії, адже його засновником був імператор Франц Йосиф, пращур Володимира Габсбурга.

Війна позначилася на освітньому процесі

– Романе Івановичу, в Україні другий рік триває повномасштабна війна. Як позначився воєнний стан на роботі університету?

– На початку широкомасштабного вторгнення за рекомендацією Міністерства освіти й науки ми відпустили студентів на канікули, почали навчати їх дистанційно. Це було не просто. У нас 1900 співробітників, половина з них викладачі, але не кожен з них міг читати свої курси через електронні засоби. Та й не всі студенти вміли користуватися новими методами здобуття освіти. Але ми готувалися до дистанційного навчання. Коли почалася пандемія коронавірусу, ми провели семінари для наших викладачів з цього питання. Отже певний досвід був. По-друге, до нас приїхало багато вимушених переселенців. Довелося студентів переселити в один гуртожиток, а решту заселили переселенцями, колегами з міст, які опинилися в окупації. До нас вони не працевлаштовувалися, оскільки дистанційно працювали зі своїми студентами. І зараз у наших гуртожитках продовжують жити понад 500 осіб. По-третє, 250-260 студентів з різних навчальних закладів записалися на курси нашого університету. Семестр вони навчалися, а потім повернулися до своїх міст, які звільнили Збройні сили України.

– Скільки співробітників і студентів пішли на фронт захищати Україну?

– Після вторгнення російської федерації в Україну рівень патріотизму й бажання виступити на захист країни «зашкалював». Слід зазначити, що середній вік викладачів доволі високий, попри це понад 40 співробітників пішли захищати Україну, приблизно стільки ж і студентів добровільно взяли до рук зброю, щоб нищити загарбників. Ті, що залишилися, допомагають військовим чим тільки можуть. Торік переказували кілька разів одноденну зарплату на підтримку Збройних сил України. Загальна сума переказаних коштів – понад 3 мільйони гривень. Крім того, надаємо гуманітарну допомогу частинам і бригадам. Всі університети, з якими ЧНУ має угоди, зверталися до нас із пропозицією допомогти. Присилали генератори, ліки, одяг, взуття, продукти харчування. Ними ми ділилися із військовими, територіальними громадами, переселенцями. Ось і в день нашої зустрічі працівники університету поїхали до Сучави за гуманітарним вантажем.

– Не можу не поцікавитися, а чи допомогло включення університету до всесвітньої спадщини ЮНЕСКО?

– Нашому університету виповнилося 147 років. Він, звісно, не молодіє, а зношується. Як допомагає йому статус об’єкта ЮНЕСКО? Статус у 2011-му отримала лише колишня Резиденція буковинських митрополитів, а нині – головні корпуси навчального закладу. Відверто кажучи, ми сподівалися на фінансову підтримку. Та не так сталося, як гадалося. Нам поставили завдання протягом 10 років упорядкувати туристичну інфраструктуру. Почали упорядковувати господарський двір. На жаль, роботи не завершили, мусили розірвати з підрядником угоду, оскільки казначейство не пропускало гроші. Торік обласна влада виділила нам 2 мільйона гривень на реконструкцію, Міністерство дещо підкинуло. Щоправда, кошти пішли не на реставрацію Резиденції, а на завершення робіт на корпусі факультету педагогіки та психології.  

Серце прикипіло до університету

– Все ваше життя, Романе Івановичу, пов’язане з Чернівецьким університетом. Наскільки змінився він за цей час?

– Після закінчення школи із золотою медаллю поступив у Донецький державний університет, згодом перевівся на другий курс у Чернівецький національний університет на математичний факультет. З цього часу Чернівці – місто мого кохання, де всім серцем прив’язався до університету. Після студентських років, працював асистентом, старшим викладачем, з 1986 року доцентом кафедри диференціальних рівнянь, завідуючим кафедрою, деканом факультету. У 2005-му призначили першим проректором, а 14 червня 2019 року обрали ректором Чернівецького національного університету. За цей період часу університет дуже змінився. Він дістав добрий розвиток завдяки фізикам, які працювали на військово-промисловий комплекс. Відкрили теологічно-філософський факультет, факультет архітектури… Біологи і хіміки створили свій інститут – хімії й біоресурсів. Одне слово, це як живий організм – живе і розвивається.

– Днями, Романе Івановичу, ви святкуватимете свій 70-річний ювілей. Ми щиро вітаємо вас із такою гарною датою. А що б ви собі самі побажали?

– Хотів би жити у мирній, некорумпованій державі, яка швидко розвивається і прагне стати рівною в європейській родині. Мрію, щоб у людей була робота, європейське законодавство, такі умови, аби всі українці хотіли тут жити і мали можливість самореалізуватися.

Анатолій ІСАК