Два роки в нашій державі критикували колишній уряд Яценюка. Йому закидали не- спроможність втілювати необ- хідні реформи, незадовільну боротьбу з корупцією тощо. Відтак вимагали, аби він пішов і було сформовано нову коман- ду. Наразі зарано говорити про перспективи роботи нового Кабміну. Також час покаже, що вдалося втілити колишнім уря- довцям. Наразі ми поцікавили- ся, яким шляхом рухатиметься наша країна та які перспекти- ви розвитку можуть бути. Про це ми поспілкувалися з політологом, кандидатом політичних наук Павлом Молочком, який вивчає питання, пов’язані з по- літикою та економікою.
«Усі зовнішні надходження, які є, орієнтуються на рішення МВФ»
– Сформовано новий уряд, обрано прем’єра, переформатовано весь економічний блок. На жаль, політика та економіка в Україні міцно переплетені та залежать одна від одного. Чи вдасться, на твою думку, Кабміну впровадити реформи, які рекомендують наші західні партнери?
– Вони будуть змушені це робити. За великим рахунком, почнуть робити щось не з чистого аркуша, а будуть змушені виконати ті вимоги, які ставив Міжнародний валютний фонд (МВФ) перед колишнім урядом. По суті, це продовження курсу попереднього уряду. Єдине, чого чекають від нового Кабміну – що вони з новими силами і достатньо швидко почнуть впроваджувати зміни, які були необхідні впродовж останніх років.
Без перебільшення, усі зовнішні надходження, які є, орієнтуються на рішення МВФ. Це допомоги від ЄС, США чи інших країн. Фактично зміна уряду не повинна змінити якихось ключових рішень.
Не варто сподіватися, що зменшаться ціни, наприклад, на комунальні послуги. Навпа- ки, МВФ вимагає їх привести до ринкових. Тому цей уряд також буде слідувати цим шляхом і ви- конувати вимоги. Адже сьогодні думка фахівців МВФ є найбільш авторитетною для інших фінан- сових донорів. Ми змушені гра- ти за їхніми правилами. Оскільки великого вибору у нас, на жаль, немає.
– Торік йшлося про декілька траншів кредиту від МВФ (кілька мільярдів доларів). Реально ми отримали лише два перших транші. Впродовж цього року ми жодних грошей більше не отри- мали. Чому це відбулося – вони не надходили, бо МВФ не хотів працювати з колишнім урядом, чи не впроваджувалися необхідні реформи і західні донори не хотіли вливати гроші в економіку, де вони можуть просто роз- танути?
– Насправді основна проблема, чому немає грошей, – МВФ не бачить впровадження тих реформ, на які вони очікували. Не варто говорити, що це попередній уряд не хотів цього робити, чи навпаки, новий уряд буде це робити – це комплексна проблема. Якщо заявляють, що з Адміністрації Президента Кабміну розроблено план дій, який передбачає ухвалення певних законів до кінця травня, які будуть кроком для виділення МВФ грошей для України, – то це проблема не лише в уряді, але й в тому, що Верховна Рада не так швидко ухвалює необхідні законопроекти.
Справді, це комплексна проблема. І не особистість прем’єр-міністра вирішить цю проблему. Якщо буде скоординована спільна праця, тоді ухвалять необхідні рішення.
«Цей уряд змушений зараз показати швидкий результат»
– Наразі Кабмін сформовано відсотків на 60-70 з нових людей, а решта – люди, які прийшли з команди колишнього прем’єра. На твою думку. Це кардинальне переформатування уряду, чи це компроміс між різними політичними силами, парламентом, президентом та політичними лідерами?
– Напевно, компроміс лише в тому, що залишився контроль за так званим силовим блоком у «Народного фронту». Збережені посади міністра внутрішніх справ, щоб не було цілковитої влади президента над силовим блоком. Залишився контроль над юстицією.
У принципі, дуже небезпечно, коли Адміністрація Президента для уряду розробляє план дій, які уряд має втілити. Якщо ми повернулися до Конституції зразка 2004 року, коли ми формуємо парламентсько-президентську республіку, то парламент має ухвалювати ключові рішення, а не президент. А у нас відбувається повернення до цієї схеми. Можливо вони це роблять з доброї волі та з найкращими намірами. Але в це не дуже віриться.
Велике питання, чи буде новий прем’єр Гройсман самостійним гравцем. Чи зможе впроваджувати свою волю, чи буде виконувати вказівки, які надходитимуть із Адміністрації Президента.
– Це важливе питання…
– Тому виникає запитання, що відбулося – чи одні економічні групи, які мали вплив на попередній уряд, чи перерозподіл сил. Мало віриться, що попередній уряд був залежний від певних фінансових груп, а це такий собі технократичний.
Власне, коли йшлося про призначення Яресько, вона чітко сказала, що братиме в команду людей, які не мають політичного майбутнього і не прагнуть йти в політику. І їм не потрібно забезпечувати себе фінансовими ресурсами, аби мати успіх у політиці. Цього не було зроблено і до нового уряду також можуть виникати запитання.
Інша справа, цей уряд зму- шений зараз показати швидкий результат. Це один із позитивів кардинальної зміни виконавчої гілки влади. Хай би як їм хотілося вирішувати свої бізнесові інтереси, насамперед вони змушені вирішити нагальні проблеми, які є.
«Потрібно розуміти, що уряд – це не одна особа прем’єра, і це не лише міністри»
– Сьогодні говорити про перспективи майбутнього уряду не випадає з об’єктивних причин – він працює лише кілька днів. Але можна проаналізувати позитиви та прорахунки в роботі колишнього уряду. Що їм вдалося зробити, а в яких сферах відчутного поступу вперед не відбулося?
– Еволюція – це та річ, яку можна побачити лише з точки зору історичної ретроспективи. Поки що зарано про це говорити. Але принаймні будь-які змі- ни у суспільстві, навіть ті, яких держава потребує, вони досить часто є неприємними. Тому цілком закономірною є реакція на дії уряду – мінімальний рівень підтримки (звісно, завдяки пев- ним технологіям, зокрема ЗМІ). Але потрібно розуміти, що уряд – це не одна особа прем’єра, і це не лише міністри. Це цілий апарат, який там працює.
– Плюс уся вертикаль виконавчої гілки влади на місцях.
– Відповідно, потрібно змінювати їхнє бачення. Ми завжди говоримо про цінності, бачення тощо. Але вони повинні нав’язуватися владою. Безумовно, певні зрушення були зроблені. Можна пригадати певний перегляд податкового законодавства. Можливо ми цього не хочемо і звикли жити в цих умовах, але інколи це потрібно переглядати та мислити глобально. Мені сподобалося послання Яресько, коли вона пішла з уряду (не будемо оцінювати її діяльність, бо вона також досить суперечлива), заявила, що потрібно бути гідними громадянами своєї країни.
Тому треба думати державницькими категоріями. Або ми заморожуємо ситуацію і кожен живе як і раніше. Або впроваджують зміни.
У світі працює система, коли середній клас підтягує бідний, а заможні допомагають середньому, а у нас навпаки – багаті тиснуть на середній клас, а ті своєю чергою на бідних. Щоб кожен залишився на своєму місті. Але у нас, на відміну від Європи, бідна верства населення переважає у суспільстві. Якщо світові показники 10%, то у нас це понад 50% людей, які перебувають за межею бідності.
«Новій команді потрібно формувати свою вертикаль»
– Чи будуть змінювати владу нам місцях і чи є в цьому потреба?
– Були окремі заяви представників Кабміну, що нові міністри отримають право впливати на вертикаль влади та призначати в регіонах своїх представників, з якими їм зручно працювати. Адже ми часто стикаємося з випадками, коли міністерство пропонує цікаві ідеї, які можна втілити на місцях, але вони гальмуються в регіонах. Бо це пов’язано з інтересами певних особистостей. Безумовно, ці зміни будуть. Бо новій команді потрібно формувати свою вертикаль, з якою будуть працювати.
З іншого боку, ми говоримо про проблеми децентралізації. Поширення певної автономії на місцях. Тобто регіони повинні самі вирішувати, як вони будуть жити. Щоб не йшлося лише про вибори місцевого самоврядування, але і виконавчих органів на місцях. Потрібно, аби місцеві ради виконували не лише суто формальну функцію, на кшталт ухвалення бюджету, на який згодом, за великим рахунком, не мають впливу.
Тоді виникає велике питання, а навіщо усе це нам потрібно. Також необхідно пояснювати людям на місцях, які насправді не розуміють, що відбувається.
– Саме в рамках децентралізації, чи вдасться об’єднані громади забезпечити коштами, оскільки далеко не усі з них фінансово самодостатні. Будьмо реалістами, коли об’єднуються кілька бідних громад, вони багатшими не стають, потрібні державні дотації та вливання. Як забезпечити їм фінансову незалежність?
– Звісно, будуть дотаційні регіони. Тому необхідно ство- рювати програми підтримки та розвитку бізнесу на місцях. Тобто дати можливість громадам заробляти гроші для себе. Ми часто порівнюємо, які області скільки платять у бюджет. І одна з найбільш малодохідних чи збиткових є Івано-Франківська.
Враховуючи той обсяг промисловості, який там є, виникає запитання, чому так? Відповідь очевидна – більшість підприємств там зареєстрована в інших регіонах. І сплачують податки за межами області. Тому першочерговим завданням децентралізації є те, щоб підприємства, які працюють на певній території, сплачували саме там податки. За місцем фактичної діяльності. Вважаю, що якимись програмами підтримки, а не лише прямими дотаціями, це питання буде врегульовано.
Олесь ЗАДНІСТРОВСЬКИЙ
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Залишити коментар