Працювати віддалено можуть не всі

Минули часи, коли можливість дистанційної роботи вважалася привілеєм лише деяких щасливчиків. Сьогодні працювати віддалено стало в офісах не лише звичною справою, а й виробничою необхідністю. В умовах, коли одні працівники за кордоном, інші – на заході країни, а треті не можуть вибрати час, щоб дістатися до офісу між повітряними тривогами, дистанційна робота є чи не єдиною можливістю підтримувати бізнес-процеси.

Про порушення робочих графіків

Віддалену роботу можна умовно розділити на два види – прив’язану до графіка та неприв’язану, каже провідний фахівець Аналітичного кадрового центру Василь Панасюк. Якщо ми говоримо про працівників банків, кол-центрів, рекрутерів тощо, то їх дистанційна робота все таки прив’язана до встановленого робочого дня. А ось, наприклад, деякі журналісти, перекладачі швидше прив’язані до дедлайнів.

Щоправда, війна звела цей поділ фактично нанівець, адже тепер ми всі прив’язані не так до дедлайнів та графіків, як до відключень електрики. Якщо не можете пристосуватися до нових умов, порада може бути тільки одна: заздалегідь визначитися зі своїми особистими графіками роботи. Визначтеся, що будете робите, коли ввімкнули світло, насамперед, що – потім, і чим займаєтеся, коли світло вимкнули.

Про ненормований робочий день

Психологи не втомлюються казати про те, наскільки важливо після закінчення робочого дня закінчувати роботу, а не бути «на зв’язку та в процесі» в режимі 24/7. Але закрити ноутбук о 18.00 стало в рази важче.

По-перше, сьогодні члени команди цілком можуть перебувати в різних часових поясах, і для того, щоб комунікувати один з одним, комусь доведеться відповідати на дзвінки та повідомлення вночі.

По-друге, багатьом стає незручно відмовлятися від позаурочної роботи під час війни: мовляв, на фронті люди гинуть, то що ж я, не можу на три години довше попрацювати?

Психологиня Світлана Пуршак радить скласти чіткий розпорядок дня, в який мають входити час початку та закінчення роботи та обідня перерва. Експертка радить не нехтувати цим графіком. Якщо робочий день закінчився, відкладіть справи до наступного дня та займіться вирішенням домашніх та побутових питань, спілкуйтеся з родиною, відпочивайте.

У будь-якому разі, продовжує експертка, потрібно постаратися не впадати в крайнощі і триматися середини. Зрозуміло, що іноді робота в позаурочний час неминуча, але регулярні переробки нічого хорошого не дадуть. Це може призвести як мінімум до вигоряння, а з такою проблемою можна самостійно вже й не впоратися.

Розмежування робочого та неробочого простору

Зосередитися вдома буває дуже непросто, якщо, окрім усіляких домашніх справ, перед очима постійно діти та домашні вихованці. Але не треба думати, що треба залишитися одному і проблема вирішиться. Часто трапляється навпаки, у цьому разі в людини не вистачає сил навіть на те, щоб витягти себе з ліжка.

– Основний плюс віддаленої роботи – гнучкий графік, але він є і її основним мінусом, – каже В. Панасюк. – Звичайно, зручно виконувати роботу, коли хочеш. Та проблема в тому, що багато хто не хоче ніколи, налаштуватися на роботу буває дуже важко. Звичка «просачкувати» тягнеться ще зі студентських років, коли ми відкладали підготовку до іспитів на останню ніч. Багато хто, і фізично перебуваючи в офісі, примудрялися відсувати виконання завдань, наскільки це було можливо.

На думку експерта, оскільки більшості працівників для початку роботи потрібний поштовх, то треба, першою чергою, все таки давати поради не найманим працівникам, а керівникам. І головна рекомендація – перебувати з людьми у контакті. Провести з ранку п’ятихвилинку, щоб усі включилися в роботу. Дати можливість коротко поспілкуватися з колегами та обмінятися новинами. Крім того, бажано, щоб за підсумками дня був якийсь контроль виконаної роботи – що було зроблено за день. Це корисно для обох сторін: співробітник фіксує свої результати, а начальник бачить, що ніхто не спить, усі працюють.

Про роботу з-за кордону

Недолік поваги не найочевидніший мінус віддаленої роботи, але він нерідко виникає у компаніях, де цінується особисте спілкування. Справді, є люди, які вдома дещо сачкують. Але їх меншість, а упередження поширюється на всіх. Відповідальним працівникам через це доводиться зайвий раз хвилюватись про думку колег.

Ставлення до працівників, які працюють віддалено з інших країн, постійно змінюється. На початку війни керівники бачили у цьому певні плюси: доки в Україні люди сиділи під час повітряних тривог у сховищах, у Польщі працівники могли працювати за графіком.

Улітку ситуація в Україні трохи стабілізувалася, а працівники за кордоном на той час вже мали багато додаткових справ: одні почали вивчати мову, інші – шукати роботу в новій країні, треті – працювати. І знову, якщо можна сказати, «ціннішими» і надійнішими стали працівники в Україні.

Вимкнення електрики знову вивели працівників за кордоном на перший план: поки в Україні офісні працівники мігрують між заправками, макдональдсами та коворкінгами, українці в Європі о 9-й ранку вмикають ноутбук і приступають до роботи.

– Справді, зараз наявність електрики є певною перевагою, оскільки забезпечує бізнес-процеси у компанії, – погоджується В. Панасюк. – Але все таки, якщо працівники перебувають в іншій країні, відносини між ними та компанією змінюються. Дуже велика спокуса знайти роботу в Європі, тим більше що там і платять більше. І роботодавці розуміють, що працівники, які залишилися в Україні, у цьому плані набагато надійніші. Хоча, звичайно, тут нічого не скажеш – ніхто не знає, що буде завтра.

Віра СОКІЛ

Не треба змішувати ролі