
Про тирсу в літературі для городників є дуже мало інформації. Зазначають лише, що вона підкислює ґрунт. Тож люди обмежують її використання на присадибних ділянках. А даремно.
Тирса на важких суглинках незамінна. У неї багато корисних властивостей. Деревна містить чимало вуглецю, завдяки якому активно розвивається мікрофлора ґрунту – чисельність корисних бактерій збільшується у 2,5 раза. За своїми поживними властивостями тирса наближається до верхового торфу, багатого на клітковину, містить мікроелементи, лігнін, смоли, ефірні олії. Застосовувати торф і тирсу треба разом із вапняковими матеріалами.
Тирса має здатність осушувати ґрунт. Одна її частина утримує чотири-п’ять частин води. Цим методом можна знизити шкоду від паводка, запобігти затопленню грядок. Можна по периметру ділянки прокопати канавки завглибшки 40-50 см, вийнятий ґрунт розкидати по ділянці й розрівняти, а в канавки періодично закладати тирсу, посипаючи її вапном. Через три-чотири роки з них утворюється перегній, який можна розподіляти по грядках. Навесні варто заповнювати тирсою будь-які сирі низинні місця, щоб можна було всюди ходити і раніше почати роботи на городі.
Проти шкідливих комах тирса теж «працює». Після внесення свіжої тирси в міжряддя картоплі чисельність личинок колорадського жука зменшується на очах. Свіжа тирса виділяє смолисті речовини, що відлякують шкідника.
Тирса є чудовою мульчею.
У спекотне та сухе літо свіжа тирса завдяки світлому забарвленню добре відбиває сонячні промені, рятуючи ґрунт від перегріву і надмірного випаровування вологи.
Можна прикривати тирсою коріння малини шаром 20 см. Зверху вносити порошкову крейду, а потім поливати розчином сечовини (200 г на 10 л води), адже мікроорганізми, що розвиваються у тирсі, споживають багато азоту. До осені тирса чорніє і шар її тоншає, тому на зиму знову слід підсипати свіжу деревну мульчу, одночасно додаючи 50 г нітрофоски на квадратний метр. Ні перекопування, ні розпушування не потрібні. Завдяки тирсі малина не хворіє і росте на одному місці понад 10 років.
Суниця також дає рясний урожай під тирсою на одному місці зо 10 років. Її треба розкладати на грядках двічі: навесні й після зрізання листя. Спочатку розсіювати мелену яєчну шкаралупу (зібрану за зиму всією сім’єю) і попіл, а потім посипати землю свіжою тирсою. Після сильних дощів підживлювати суницю комплексним мінеральним добривом – 50 г на квадратний метр.
Тирса – гарний розпушувальний матеріал, що поліпшує структуру ґрунту і його фізичні властивості. Вона не містить насіння бур’янів на відміну від гною, а ще повільно випаровує вологу. Навіть якщо і пробиваються бур’яни крізь її пухкий шар, то їх легко висмикнути.
Щороку варто вносити тирсу в плівкові теплиці для розпушення ґрунту. Попередньо слід зволожити його коров’яком (3 кг на 10 л води). Цього розчину вистачає для трьох відер тирси. Восени розсипати вапняковий матеріал, а тирсу закласти в ґрунт за два тижні до висадження розсади огірків і томатів.
Свіжу тирсу використовують як компонент у родючих сумішах, додаючи її до 20% від обсягу загального субстрату. Такий ґрунт не потребує розпушування і частих поливів. Збагачуємо тирсою компост. Тоді вміст органіки в ньому сягає 40%.
Тирсу можна вкладати у бурт, пересипаючи рослинними рештками, городньою землею, додаючи трохи вапна. Якщо тирса з хвойних порід дерев, то дозу вапна збільшуємо до 500 г на відро. Влітку штабель слід поливати водою і розчином комплексного мінерального добрива. Щоб прискорити дозрівання компосту, додавати мікробіологічні препарати. Компост у цьому разі буває готовий за сезон. За якістю він не поступається гною.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Залишити коментар