Важко повірити, але в 90-ті роки минулого століття, вперше побачивши яскраві закордонні упаковки, не зрозуміло чому, українці вибирали маргарин замість справжнього вершкового масла і сумнівний напій замість звичного компоту. Тоді ми, як діти, тішилися всьому нерадянському, особливо не замислюючись, з чого воно зроблено і чи можна його їсти. Приміром, які продукти увійшли тоді в наше життя і, на щастя, ми вже позбулися їх.
Маргарин «Rama»
Маргарин «Rama» почали виробляти ще 1924 року, але на нашому ринку він з'явився лише у 1990-х роках. Нав'язлива реклама запевняла, що це особливий сорт «м'якого маргарину», а в пресі одна за одною почали з'являтися статті про те, як шкідливо їсти бутерброд із маслом, і як корисно їсти бутерброд з «Рамою». Підозріло м'яка консистенція теж «працювала» на користь (зате відмінно мажеться, і не треба вранці витрачати зайвий час на бутерброди), а кисло-солоний, не дуже приємний смак господині взяли за черговий доказ «натуральності» і «корисності».
Можна було б, звичайно, списати популярність продукту на бідність тодішніх споживачів, але річ у тім, що досить довго маргарин «Рама» продавали дорожче, ніж вершкове масло. І при цьому він був майже в кожному домі. Тоді наївні совкові споживачі дуже довіряли рекламі й заради того, щоб снідати «як за кордоном», були готові переплачувати.
Досвід минулих років навчив українців читати інформацію на упаковках, а «мода» на смачніші продукти практично цілком витіснила «Раму» з українських прилавків. Та навряд чи хтось за нею сумує: давай «Рама», до побачення!
Жувальні цукерки
З появою у магазинах жувальних цукерок українці з подивом виявили, що звичні «іриски», які пересічні гурмани смаколиків називали «смерть пломбам», можуть мати вишневий, лимонний, малиновий, полуничний, апельсиновий і ще безліч інших смаків.
За жувальні цукерки ми платили воістину дуже невеликі гроші, і їх жували всі - і дорослі, і діти. А верхом насолоди і певним символом закордонного солодкого життя була звичайно ж «Мамба».
«Усі люблять «Мамбу». І Сергій теж!» - цю рекламу багато хто пам'ятає до сьогодні.
Швидкорозчинні напої
Хай би скільки і хто тоді переконував нас, що «Yupi» - це отрута з цукру, ароматизатора і барвника, ми були непохитними і все літо (справа була на початку 1990-х) робили собі «сік» із пакетика «Юпі» на півтора літра води. Потім у наше життя втрутився «Invite» (той самий, в який «просто додай води»), а пізніше - дорожчий і не такий огидний на смак «Zuko». Пам’ятаєте?
Стриматися було дуже важко, адже все літо реклама закликала «додати води», а пакетики з розчинними напоями продавали на кожному розі. Тоді здавалося, що це божевільне пійло увійшло в наше життя назавжди, але минуло лише кілька років, і мода на нього згинула. А на зміну їй прийшли викриття. У тому, що в одному пакетику порошку, крім цукрової основи, міститься понад півтора десятка харчових добавок, вплив яких на організм людини в такій сукупності досі не вивчено.
Та, як то кажуть, «святе місце порожнім не буває», і на зміну моді на «порошкові компоти» прийшла мода на солодку газовану воду. І хоч би як дієтологи твердили, що шкідливішого продукту знайти дуже важко, любителів солодкої газованої води не переконати. Але це вже інша історія.
Розчинний чай
Сьогодні важко знайти людину, яка б тримала на своїй кухні розчинний чай, та ще й для щоденного чаювання, а на початку 1990-х ми були буквально осліплені розчинними порошками, з яких можна було робити гарячі напої.
На наш нинішній смак, коли всі навколо п'ють тільки свіжозаварений чай і каву, розчинні напої – гидота рідкісна. Але тоді вони були новинкою, і тому їх з любов'ю залишали дітям і з гордістю частували гостей.
До речі, очевидці, які торік були в Цхалтубо (це - грузинська провінція в центральній частині країни), то в готелі на сніданок їм подали банку розчинної кави Pele – ту саму, червону, з червоною кришкою. І це був якийсь дивовижний привіт з минулого (багато хто таку банку справді не бачив років зо 20, а може просто не звертаємо уваги).
Свіже соєве м'ясо
Соєві котлети, биточки, тюфтельки, голубці – всім цим делікатесом у 1990 роки були буквально завалені прилавки. Роботи особливо не було, грошей – теж мізерія, ціни на м'ясо зашкалювали, і продавці запевняли, що соєві відбивні – відмінна альтернатива свинячим.
«Беріть, посмажите - чоловік навіть не помітить!», - вмовляли покупців торговці цим продуктовим крамом.
Багато хто й справді не помічав, але хто знав, то більше цю гидоту не купував. Прямо зі столу соєві биточки вирушали у відро для сміття, і більше такі експерименти не проводили.
Молодь «не розуміє» згущенку
В Україні скорочується виробництво і споживання згущеного молока. Якщо ще приблизно 2012 року вітчизняними підприємствами було вироблено 105,1 тисячі тонн згущеного молока, то торік – лише 72 тисячі тонн.
Примітно, що ні криза, ні зниження купівельної спроможності тут ні до чого - все криється у зміні споживчих переваг. ЗМІ цитують директора аналітичного агентства, який пояснює, що молодь зараз взагалі «не розуміє» згущене молоко. Мажуть на хліб нині всілякі горіхово-шоколадні пасти, а згущене молоко дедалі частіше виступає не як самостійний продукт, а як інгредієнт для випічки.
Вегетаріанство набирає обертів
Останнім часом батькам підлітків додала головного болю мода на вегетаріанство. 15–16-річні юнаки і дівчата, а саме дівчата масово відмовляються від м'яса і риби, пояснюючи, що роблять це не через віяння моди, а «для себе». Та що це означає, остаточно не розуміють ні батьки, ні вони самі.
- Відколи 15-річна донька оголосила, що стала вегетаріанкою, життя сильно ускладнилося і подорожчало, - розповідає мама Марини. - Мало того, що овочі дорогі, так тепер ще після роботи та у вихідні доводиться винаходити нові страви спеціально для дитини - не буду ж я її весь час гречкою з овочами годувати. Втомилася вже від цього. Пояснюю, що без м'яса і риби дуже важко харчуватися повноцінно - нічого не допомагає. Я впевнена, що це – вплив ззовні, але зробити нічого не можу. Єдине, на що мені залишається сподіватися, що з віком це минеться.
Дієтолог-консультант Тамара Кирстюк у таких випадках, радить спочатку зрозуміти психоемоційний стан дитини. Якщо мама відчуває, що причина психологічна, потрібно терміново звернутися до фахівця (психолога), причому спочатку – самій мамі.
У будь-якому разі, якщо дитина відмовляється від якогось продукту, потрібно розібратися, в чому причина, і розповісти про наслідки такого рішення. Можливо, вдасться прийти до компромісу і, наприклад, відмовитися від м'яса на користь птиці чи риби, або просто зменшити його споживання.
Степан КРАЙНЯК
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Залишити коментар