Художні особливості декору буковинських кептарів

Серед різноманіття традиційних шкіряних виробів із колекції Чернівецького художнього музею заслуговують належної уваги кептарі із різних куточків Буковини, особливо буковинської Гуцульщини, які вирізняються довжиною, кроєм, а також багатою і різноманітною декоративною оздобою, повідомляє facebook.com/CZARTMUZ.

Кептар (кіптар, киптар) – коротка прямоспинна безрукавка, зшита з однієї або двох овечих шкір вовною всередину. Кептарі на Гуцульщині були постійним літнім і зимовим одягом – як жіночим, так і чоловічим. Їх носили цілий рік, оскільки кептарі є достатньо зручними в умовах гірського клімату з нестійкою температурою.

Цікаво, що, на думку дослідників, обробкою шкіри на буковинській Гуцульщині з давніх часів, окрім чоловіків, займалися і жінки, які готували розчин для її вичинки, пряли нитки для пошиття виробів, а інколи і оформлювали їх.

Буденні та святкові кептарі оздоблювалися вишивкою, аплікацією, причому декорування святкових кептарів було значно багатшим та яскравішим. Вони прикрашались кольоровими нитками, лелітками, металевими капслями. В оздобленні кептарів використовуються як геометричні, так і рослинні мотиви.

Архаїчні стилізовані мотиви «дерева життя» і мотив «вазон» прикрашають два кептарі із Путильського району (20 рр. ХХ ст.). Вони оздоблені широкими смугами плетінки із коричневих та бордових смужок, та аплікацією із шкіри у поєднані із вишитими геометричними та стилізованими рослинними мотивами. Про це розповідає провідний зберігач наукового відділу фондів ЧХМ Людмила Филипчук.

Декоративне оздоблення короткого кептаря із Вижницького району складається із орнаментальної смуги плетінки з аплікацією шкірою, пір’ям селезня, нашитими різнокольоровими кульками із вовняних ниток тощо. Тому недарма гуцули за виразну оздобу та мальовничість часто називають кептарі «писаними».

У музейній колекції зберігається також і декілька кептарів середини ХХ ст. із Глибоцького району. Багато з них вирізняються прикрашанням поликів, низу виробу рослинним орнаментом із квітів та листя на в’юнкій гілці, а також оздобленням пройм, бокових швів та країв поликів т. зв. пирзіяном (ткане чи в’язане полотно із чорних вовняних ниток).

У традиційному костюмі кептар носив чи не найбільше декоративне навантаження. Його вишивка і аплікація були ніби зв’язковою ланкою між насиченою вишивкою рукавів і нагрудної частини сорочки та поясного одягу, оскільки саме кептар з’єднував в єдину цілісну композицію натільний та поясний одяг.

Фото: facebook.com/CZARTMUZ