Салби – намисто з монет, яке буковинські дівчата виготовляли вдома

Художні вироби з металу, жіночі прикраси на території Буковини, як і у інших регіонах України, знаходили серед археологічних розкопок ще часів палеоліту та бронзового періоду, а пізніше і Київської Русі. Прикраси мали магічне значення та були оберегами. Люди вірили, що вони захистять від злих духів та нечистого. Звичайно, найпростіше майстрам було зробити прикраси з підручних матеріалів. Для цього підходили мушлі, зуби і кістки тварин. Із розвитком торгівельних та економічних відносин прикраси теж еволюціонували: їх почали виготовляти зі скла та з дорогоцінних металів – бронзи, міді, золота і срібла. Йдеться у повідомленні молодшого наукового співробітника Чернівецького художнього музею Ірини Шведик на Facebook-сторінці музею.

Ці прикраси свідчили про певний статус та матеріальне становище його власниці. Чим більше прикрас на шиї та чим більші намистини, то заможнішою була панянка. У святковому вбранні молодих використовували намисто. Традиційними компонентами нагрудних прикрас були дукачі, хрестики, ланцюжки, намисто з монет або коралі. Наприклад, на Гуцульщині гонорові панянки носили по 5-10 разок на шиї. Це були ґердани, згарди, салби.

На Буковині носили салби (нагрудна прикраса з тканини та з нашитих на шматку матерії рядочків монет). Така прикраса нагадувала захисний обладунок, схожі носили турчанки, татарки та молдовські красуні. Створювали такі прикраси власноруч просто вдома. Жінки могли нашивати на салбах і по двадцять п’ять, навіть по шістдесят монет, тож прикраса була досить важкою, нагадуючи за вагою кольчугу.

Розміщували монети у два способи. Перший – укладання монет горизонтальними чи вертикальними рядами, тобто вони не накладалися одна на одну, їх розміщали по нижньому краю півколом. У цьому випадку монети більше нашивалися на середину салби. Інший варіант - розміщення монет густо, так, що вони накривали одна одну, причому монети були різного діаметру, укладалися вперемішку.

Салби, в яких монети-підвіски укладали за першим способом, мають плавний пластичний ритм, а рельєф, що утворюється рядками - майже плоский. Між монетами залишались проміжки, крізь які видно кольорову тканину, що підсилює живописність виробу, надає йому легкості та ажурності. Другий спосіб компонування утворює вищий рельєф, щільнішу фактуру, створює враження вагомості. Орнаментальність образів салб створюється не лише самою формою монет, а збагачується у деяких випадках за рахунок густо наморщеної червоної стрічки, що йде по нижньому краю та завершує виріб.

Одна з таких прикрас зберігається у фондах Чернівецького художнього музею. Це салби з села Клішківці Хотинського району. Цікаво, що нашито на матерії аж 80 монет. В основному це гелери - монети австрійського періоду, та є декілька бань - монет румунського періоду. На жаль, прикраса, що була викуплена у приватної особи на Хотинщині, не дійшла до нашого часу у тому первісному цілому вигляді, бо з часом була трохи пошкоджена. Але виконана вона дуже майстерно, монетки нашиті досить щільно, а як основу використали матеріал із сатину.

З другої половини 19 ст. майстри поєднують салби ще з однією прикрасою - нашийною стрічкою з різнокольорового бісеру, орнамент якої складався з простих геометричних мотивів. Нагрудні прикраси виготовлялись не лише українками. Такі прикраси характерні для народів Поволжжя, а також для болгарів.