Чернівці: колиска української толерантності в очікуванні туристів

Буковина першою в Україні в березні 2020 року прийняла на себе удар коронавірусу. І хоча зараз Чернівецька область вже давно не серед лідерів із захворюваності, іногородні туристи все ще не поспішають масово їхати туди на відпочинок.

Чернівці – без перебільшення одне з найкрасивіших українських міст, куди можна сміливо відправляти туристів як з України, так з-за кордону. І тим не менш, навіть місцеві жителі констатують: столиця Буковини все ще залишаються «запасним» напрямком. Туристи сюди їдуть в основному тоді, коли вони вже остаточно переситилися поїздками в більш популярні Львів або Одесу, йдеться у матеріалі УНІАН.

Туризм в Чернівцях в період пандемії

Місцевий туризм серйозно підкосив сумний статус Буковини як «першопрохідця з COVID-19». І хоча ситуація в регіоні вже давно вирівнялася, а лідерство за рівнем захворюваності перейшло до інших міст, український турист все ще побоюється їхати до Чернівців. Тому на жвавих в минулому міських вулицях зараз незвично порожньо, а в найпопулярніші ресторани можна легко потрапити без попереднього бронювання.

Безумовно, для бюджету міста і місцевих підприємців це нелегкі часи, і передбачити, коли ситуація покращиться, на жаль, зараз неможливо. Справа в тому, що культура подорожей серед українців як і раніше обмежується однією-двома поїздками в класичну відпустку на море або в гори, закордонних турів і візитів в село до родичів. А ось щоб просто взяти і спонтанно вирватися на день-другий в інше місто або на протилежний кінець країни – до цього українці ще не звикли. Зараз же через страх заразитися коронавірусом кількість поїздок скоротилася ще більше. Крім того, такі міста, як Чернівці чи Львів, більшу частину доходів отримують від іноземних туристів, потік яких цього року практично зупинився.

Проте, відчайдушні мандрівники зараз можуть відшукати для себе позитив в ситуації, що склалася. Скажімо так, якщо ви уникали поїздок в популярні міста через великий наплив туристів, то зараз у вас є можливість насолодитися ними в тиші та спокої. Навіть потяги до Чернівців зараз ходять напівпорожніми.

Також зараз немає особливих проблем з пошуком житла навіть в найпопулярніших готелях. Чернівецькі готельєри констатують: якщо минулого року люди нерідко бронювали номери за кілька місяців, особливо якщо мова йшла про святкові дати або топовий сезон, то зараз вони більше налаштовані шукати житло за кілька днів до поїздки. При цьому готелі готові йти на зустріч гостям, аби тільки вони приїхали. Ціни зараз теж не поспішають підвищувати.

Зрозуміло, Чернівцям, як і іншим містам України, цього року довелося відмовитися від масових заходів. Тому в місті не буде масштабних гулянь на різдвяно-новорічні свята, в тому числі знаменитого костюмованого фестивалю «Маланка», який традиційно проходить в місті в середині січня «на Василя».

Тим не менш, ялинку в Чернівцях все-одно встановили. Місцеві жителі дуже пишаються своїм святковим деревом. Ялинка у них з року в роки неодмінно жива, пишна і рекордно висока.

Трохи цікавих факти про Чернівці

Офіційною датою заснування Чернівців вважається 1408 рік, і спочатку це було досить невелике поселення на перетині торгових шляхів. Тоді вони помітно поступалися Хотину, де збереглася знаменита фортеця. Розквіт Чернівців стався лише ближче до кінця 18 століття – за часів Габсбурзької монархії.

Як пояснюють в асоціації «Туристична Буковина», у 1775 році австрійська імператриця Марія Терезія, скориставшись поразкою турків у російсько-турецькій війні, приєднала Буковину разом з Чернівцями до імперії Габсбургів. Тоді ж австрійці вирішили зробити Чернівці центром усієї Буковини. При цьому вони доволі розумно збільшували населення міста за рахунок приїжджих з самих різних країн, попутно надаючи преференції заможним новим поселенцям або тим, хто готовий працювати на благо міста.

У підсумку майже за півтора століття Чернівці стали своєрідною сумішшю з українців, німців, австрійців, поляків, румунів, євреїв та інших, які, на подив, доволі мирно уживалися між собою. Такі багатонаціональні Чернівці й донині. Городяни неймовірно пишаються цим фактом, називаючи себе колискою толерантності в Україні. Тут не сваряться через релігію, національну приналежність або мову, а навпаки всіляко підтримують один одного. 

Кумедний історичний факт від наших місцевих колег: у минулому в Чернівцях, починаючи з вечора п'ятниці та всю суботу не працювали шинки, щоб не заважати місцевим євреям справляти Шабат, тоді як в неділю як мінімум до обіду не прийнято було турбувати інших городян, щоб не заважати недільному походу до церкви. Частково ці традиції шанувати звичаї інших народів збереглися в Чернівцях і донині. При цьому місцеві жителі дружно святкують всі свята – Хануку, двічі Різдво, Песах, двічі Великдень і так далі.

Що варто обов'язково подивитися в Чернівцях

Чернівці порівняно невелике місто, пересуватися по якому запросто можна пішки. У наш час це дуже навіть добре – не потрібно буде користуватися громадським транспортом. У Чернівцях ви точно не заблукаєте – тут через все місто тягнеться довжелезна вулиця з не особливо креативною назвою – Головна. Тягнеться вона більше 5 кілометрів, і на ній розташовані залізничний вокзал, ратуша, кафедральний собор, а далі спальні райони аж до виїзду з міста.

У Чернівцях взагалі, очевидно, люблять прості назви вулиць. Українська, Руська, Єврейська, Вірменська, Турецька тощо – на честь народів, що історично проживали в цих районах. А ще є вулиця Університетська, і звідси ми плавно переходимо до головної визначної пам'ятки міста – Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, центральний корпус якого в 2011 році був включений до списку Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО. Основний комплекс будівель університету звели в 1920-1922 роках, складається він з трьох навчальних корпусів і діючої церкви Трьох Святителів. Саме сюди в першу чергу направляються туристи.

Не менш цікавим є невеликий дендрологічний парк за головним корпусом університету. В теплу пору року його особливо люблять молодята заради красивих фотосесій. А ось взимку, коли там не так багато людей, можна вільно прогулятися і побути наодинці зі своїми думками, головне встигнути «проскочити» між екскурсійними групами. Місцеві вважають, що в цій частині міста, що є найвищою його точкою – найчистіше повітря.

Однак Чернівці – це не лише університет. Насправді в місті багато всього цікавого. Центр культурно розважального життя Чернівців – пішохідна вулиця Ольги Кобилянської, що стартує від міської ратуші. Тут є все: кафе, магазинчики, музеї, вуличні музиканти. А ще ця вулиця – шалено фотогенічна.

Взагалі, історична частина Чернівців – це одна суцільна пам'ятка архітектури з понад 600 історичних споруд, багато з яких, на щастя, підтримуються в хорошому стані. Відправившись на прогулянку містом, ви раз у раз будете натрапляти на щось цікаве.

Крім вулиці Кобилянської обов'язково варто відвідати Центральну і Театральну площі, а також Площу філармонії. Крім того, що обидві вони оточені красивими будівлями, в центрі площ облаштовані затишні «зелені» зони, де можна присісти відпочити.

Також у Чернівцях обов'язково варто відвідати Турецьку площу, також відому як Площа Пресвятої Марії та Площа Турецької криниці. Особливо туристів тут приваблює величезний кований велосипед. Цю площу дуже любить молодь – хтось приходить компанією поспілкуватися, хтось катається на скейтах, хтось призначає тут побачення. І ще звідти дуже гарний вигляд.

Ще одна «родзинка» Чернівців – велика кількість красивих культових споруд найрізноманітніших конфесій. Це і кафедральний собор Святого Духа з масонським оком, який нарешті змінив непристойно рожевий колір на більш стриманий бежевий, і незвичайний Миколаївський собор, який в народі прозвали «п'яною церквою» через його незвичайні «закручені» куполи, і Вірменська Церква Святих Апостолів Петра і Павла в стилі готики і українського бароко, і римсько-католицька Базиліка Воздвиження Всечесного Хреста, що вважається першою кам'яною спорудою міста, і Православна Церква святої Параскеви Сербської в псевдороманському стилі, й неоготичний Єзуїтський костел, також відомий як Церква Святішого Серця Ісуса.

Є в Чернівцях ще один звичай – щодня опівдні на вежу ратуші піднімається трубач у буковинському народному костюмі, який грає на чотири сторони міста мелодію «Марічка». На жаль, туристів на дзвіницю Ратуші не пускають.

На околиці міста знаходиться Чернівецький обласний музей народної архітектури та побуту, подібний до «Пирогово» в Києві, де можна побродити серед реконструйованих традиційних осель українців. Але є одна особливість – у чернівецькому музеї влаштовують вечірні театралізовані екскурсії, під час яких гостям жартівливо розповідають про те, як жили буковинці. Виходить досить колоритно.

Любителів більш незвичайних прогулянок може зацікавити прогулянка на місцеві цвинтарі – єврейський і руський, розташовані практично один навпроти одного. З архітектурної точки зору вони дійсно заслуговують на увагу.

Де поїсти та переночувати у Чернівцях

Чернівці дуже пишаються своєю кухнею, такою ж різноманітною і багатогранною, як усе в місті. Тут можна відшукати заклади на будь-який смак: кухня з національним колоритом, що увібрала в себе все краще від народів, що проживають в Чернівцях, і цілком звичні сучасні заклади на зразок піцерій та суші. Останні, до слова, якраз більше відвідують місцеві.

Хостели в карантин не працюють, тому найдешевше зупинитися буде в номері готелю економ-класу подалі від центру міста за ціною від 320 гривень/добу за двомісний номер. Житло в центрі обійдеться в суму від 400 гривень/добу за простенький двомісний номер.

Є в Чернівцях і готелі люкс-сегменту. Мабуть, найрозкішніший з них – готельно-ресторанний комплекс «Allure Inn», прямо навпроти ратуші. Найдешевші двомісні номери у них зараз коштують від 2160 гривень, включаючи сніданок. Влітку ж у них працює затишна тераса зі стіною, повністю оповитою диким виноградом. Також зовсім нещодавно в готелі відкрили сучасний СПА-центр. Саме цей готель зазвичай обирають імениті гості міста. Не так давно там навіть український президент зупинявся.

Ще одна класика Чернівців – готельний комплекс «Буковина», більш популярний серед великих делегацій. Знаходиться він зовсім недалеко від центру в оточенні міських садів, а взимку там неподалік розташований каток. Ціни там стартують приблизно від 1000 гривень зі сніданком, в готелі є кілька ресторанів, тренажерний зал і СПА-центр.

Ну а головна його «родзинка», Святий Грааль української естради – іменний номер легендарного Іво Бобула, родом з Буковини! Всього-то 1400 гривень, і ви самі можете відчути себе легендою! Номер відноситься до категорії напівлюкс, і від своїх «побратимів» відрізняється тим, що там в оформленні присутні фото і музичні атрибути знаменитого земляка буковинців.