Рибний бізнес: прибуток, який приходить з часом

Рибний бізнес в Україні нині переживає далеко не найкращі часи. Наш ринок перенасичений дешевою рибою з Азії та дорогою і Північної Європи, Польщі, Прибалтики. А український виробник займає чи не останнє місце. Але це стосується мороженої риби. Ринок живої залишається за українським виробником. Але це і не дивно. Якби в Україну ввозили живу рибу – вона б потонула від засилля іноземного товару.

Активно займаються вирощуванням риби і буковинці, особливо у Кіцманському районі. Та і природа сприяє – там дуже багато озер.

Цій справі присвятив життя і Олександр Андрієць, керівник рибного господарства у Киселеві Кіцманського району.

Вперше почав вирощувати рибу ще 2004 року. Тоді мав невеличкий ставочок. Нині у використанні чоловіка 52 гектари водного плеса. Працюють четверо людей, адже один він з таким обсягом роботи не справився б.

Ставчанська риба відома у кількох областях

- У нас повноцінне господарство – є 4 ставки і 5 зимувальників. Восени ми ставки спускаємо, рибу перевозимо у зимувальники, - каже пан Олександр. – Якби їх не було, рибу доводилося б реалізувати з озера, адже тримати її взимку було би ніде. А на таку рибу автоматично падає ціна. Цим користуються реалізатори, які скуповують її за безцінь, і диктують ціну на ринку. Хоча це повинні робити ми, а не вони.

Пан Олександр каже, вирощує коропа, товстолобика, щуку, білого амура. Найпростіше вирощувати товстолоба. Він росте за рахунок фітопланктона. Є ще гібриди, котрі їдять корми.

- Зі звичайного 30-грамового малька товстолобика, за умови повноводдя, він виростає до кілограма, при фактично нульових затратах, - розповідає пан Олександр. – Адже їсть фактично траву.

Рибу, за словами чоловіка, треба вирощувати у комплексі, не зациклюватися на одному виді. Білий амур, наприклад, травоїдна риба, вона харчується водоростями. Бувало, навіть очерет скошений за ніч з`їдала. А щука – хижак. Вона є своєрідним санітаром. Тому треба вирощувати все і потроху. Втім, повинна бути «основа», яка приноситиме прибуток. Нею є короп і товстолобик.

- Найдорожче, напевно, вирощувати щуку, адже вона не так швидко росте, - каже господар. – Ми ж не можемо запустити в озеро одну щуку, і потім виловити 10 тонн цієї риби. В нашій області я такого не пам`ятаю. До того ж щука, якщо нема що їсти, з`їдає сама себе. Як і судак. Тому ми її запускаємо як санітара.

Хочеш вирощувати рибу – подбай про воду

Звісно, рибний бізнес є прибутковим. Навіть якщо повертаються вкладені кошти, за найгірших випадків, це вже добре.

Але аби займатися вирощуванням риби, треба мати кормову базу, рибо-посадковий матеріал, можливість реалізувати все самотужки. Тобто прийти на ринок і продати за ціною, хоча б наближеною до ринкової.

- Якщо людина хоче розводити рибу, найперше, що їй потрібно – місце з гарним притоком води. Там і зимувальники можна зробити. Адже маєш воду – будеш жити. А нема води – не буде і риби, - розповідає рибник зі стажем Олександр Андрієць. – Тим паче, якщо є вода, ставки можна спустити, перетримати трохи рибу, аби потім вигідно продати – ти сам керуєш своїм господарством.

Рибопосадковий матеріал (мальок) можна придбати на рибокомбінаті. Але його теж треба зуміти виростити. Тут, за словами рибника, господар мов мама біля дитини. Та і за мальком треба дивитися, щоб не хворів, давати вчасно їсти, і тоді буде результат.

- У нас тут виживає лише гібрид українського коропа і сазана, - підсумовує О. Андрієць. – Але аби продати і заробити, достатньо мати щуку і коропа. Амура і коропа ми продаємо по 35 гривень, товстолоба – по 20, а ось щука дорога - по 65. І то не завжди реалізуємо, бо чекаємо весняного нересту, щоб мати можливість і наступного року вирощувати щук.

Рибний бізнес в Україні, однак, відстає від європейського. Наприклад, сусідня Польща наближається до першого місця в Європі з вирощування форелі, хоча ще на початку 1980-х років їхні рибники вчилися у наших. А така «відстала» країна як В'єтнам, використавши свої унікальні природні ресурси - незамерзаючі річки, довела рибництво до мільйонів тонн риби на рік та розвинула експорт в усі країни світу. Україна, на жаль, пасе задніх.

Яна МАРІЯНЧУК