Великих підприємств ні у Тарашанах, ні у Привороках немає.
Чи не єдиним є підприємство з виготовлення шпону та фанери – «Бурак». Є ще цех кованих виробів, але, за словами сільського голови Тарашан Василя Чуляка, нині він навіть не відкривається, оскільки немає замовлень. Загалом люди виживають, як можуть. Хтось облаштовує біля дому невелику СТО, хтось магазин.
Рятує те, що на території сіл є три автозаправки та чотири готелі.
- Основний дохід до бюджету села отримуємо із земельного податку та акцизного збору з продажу нафтопродуктів, алкогольних напоїв та цигарок. Як таких доходів більше не маємо. Заправки сплачують ще орендну плату, - каже пан Василь.
Через відсутність роботи чимало людей виїжджають на пошуки кращої долі. Торік до Італії, Португалії, Франції та навіть Росії виїхало близько 20% сельчан. Працюють важко, тагарують, аби на батьківщині рідним краще жилося.
Звісно, у селі є свої проблеми – діряві дороги, відсутність підприємств. Але люди не падають духом. За останні кілька років вони навчилися будь-які проблеми сприймати з гумором та сподіватися, що з новим роком прийде і нове, краще життя.
Яна МАРІЯНЧУК
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Залишити коментар