На місцеві вибори витратили десятки мільйонів

Про любов наших політиків до простих людей можна складати легенди. Особливо напередодні виборів. Вони абсолютно не скупляться на щедрі обіцянки, розуміючи, що виконувати їх не доведеться. Але, окрім обіцянок, їм довелося добряче вкласти у виборчий процес, аби перемогти та дістатися омріяного корита.

Адже ніхто не повірить, що кандидат чи партія, вкладаючи сотні тисяч чи мільйони гривень, не захоче компенсувати свої витрати. Зрозуміло, що за рахунок бюджетних коштів, використання адміністративного ресурсу, корупційних схем тощо.

Уявіть, партія витрачає на виборах до Чернівецької міської ради від 30 тисяч до понад 1 мільйон гривень. І це лише офіційно, нібито на агітацію. Про суміжні витрати навіть не йдеться. А це щонайменше половина витрат.

Тобто партії, керуючись законом, змушені подавати фінансовий звіт щодо витрат на передвиборчу кампанію. Але роблять це, радше, для галочки. Справжніх цифр вони не афішують. Якби партія, яка подолала 5-відсотковий бар’єр, потрапила до обласної та міської ради, провела до ради з десяток своїх багнетів, оприлюднила справжній фінзвіт, то у багатьох виборців, можливо, відкрилися б очі. Йдеться, звісно, про свідомих людей, а не адептів якогось політичного проекту.

Ігор Бабюк, експерт Чернівецької обласної організації «Комітет виборців України»

У світі є практика фінансової підтримки партій за рахунок бюджету. Але має бути дотриманий принцип фінансової рівності усіх партій. Окрім того, найголовніше, фінансова спрямованість цих коштів. Також в Україні має бути менше партій, оскільки будь-який бюджет не витримає такого навантаження.

За нинішньої ситуації фінансувати партії з бюджету, як пропонують деякі політики, нереально. Коли економіка країни скорочується і падає у прірву, фінансувати за рахунок держави політичні проекти – нереально і неправильно.

Про це можна говорити лише тоді, коли є стабільна ситуація у державі. І потрібно суворо стежити, на що витрачають ці гроші.

З-поміж позитива – це поява в Україні 3-5 стабільних партій, які працюватимуть постійно. Ці гроші потрібно спрямовувати на навчання та підготовку кадрів, освітні програми. Тобто те, що роблять міжнародні фонди. Але лише в цьому напрямку. Щодо фінансування політичної агітації, то це партії повинні здійснювати за власні кошти.

Ідея у тому, щоб ці політичні сили розвивалися ідеологічно, а не залежали від олігарха, який прийде у партію, чи змінить її.

 

- Витрати партій на місцевих виборах, я б поділив на 3 великих частини. Перша частина (приблизно 30% від загальної кількості) -  гроші київських (центральних) організацій партій, які йшли на рекламу у центральних ЗМІ та зовнішню рекламу (білборди, сіті-лайти тощо). Це найбільші суми грошей, до витрат яких місцевих партфункціонерів не допускають, - аналізує виборчі перегони політтехнолог Михайло Шморгун. - Центральні штаби партій самостійно домовляються з операторами зовнішньої реклами, які мають площини по всій країні, з телеканалами, з командами піарників, дизайнерів тощо. Така практика характерна для всеукраїнських кампаній, але і на місцевих виборах ця система ведення передвиборчої гонки використовувалася як основна, оскільки майже у всіх партіях центральне керівництво не особливо довіряє своїм регіональним представникам. Бояться (деколи - небезпідставно), що місцеві «діячі» просто украдуть гроші.

Друга системна частина витрат – витрати місцевих організацій партій (приблизно 60% від загальної кількості витрат). Тут насамперед ідуть витрати на рекламу на регіональних телеканалах, у місцевих газетах, а також наглядна агітація (буклети, газети, флаєри, календарики тощо).

Також важливою частиною витрат місцевих організацій є так звані  «добрі справи» (дитячі майданчики, ремонтні роботи, нові лавочки, інша допомога нематеріального характеру групам виборців). Багато таких витрат відображають у фінансовій звітності партії після виборів. Випадають лише «добрі справи», які є основою сірої схеми ведення кампанії, де виборці підтримують кандидата лише після того, як він власним ресурсом вирішить їхні нагальні проблеми.

За словами експерта, ця  «сіра зона» дуже тонка. Вона балансує між протизаконним прямим і непрямим підкупом виборців і певною традицією «індивідуальної чи групової суспільної угоди», яка є певною виборчою традицією у стосунках між виборцем та кандидатом.

Третя системна частина витрат -  витрати самих кандидатів (приблизно 10% від загальної кількості). Є кандидати різні. Одні готові витрачати 500 гривень на свої вибори, інші – тисячі доларів. Найчастіше ці витрати ідуть на оплату  роботи агітаторів, доплату членам комісій і спостерігачам. Інший залучений кандидатом ресурс іде на «добрі справи» та додаткову поліграфію і рекламу. Витрати самих кандидатів найчастіше не відображають у поствиборчих звітах.

Загалом бюджет виборчої кампанії політичної сили у Чернівецькій області коливається у межах від 500 до понад 1 мільйона гривень. З яких вони лише показують половину у своїх фінансових звітах.

Щодо кандидатів, то вони витрачають від 500 до 100 тисяч гривень на кампанію. Але є кандидати, які тривалий час «підгодовували» округ. Тому їхні витрати можуть становити до десяти тисяч доларів (приблизно 250 тисяч гривень).

Лише офіційно кандидати у депутати до Чернівецької міської ради, які подали фінансові звіти про використання коштів виборчих фондів, витратили на виборчу кампанію понад 2,5 мільйона гривень. І це лише так звана «біла» бухгалтерія

Якщо у районах області кандидати на посади міських голів витратили відносно незначні кошти, то у Чернівцях йдеться про сотні тисяч та мільйони гривень. Хоча офіційно їхні витрати заледве сягнули ста тисяч гривень.

Як кажуть у таких випадках, дрібна брехня призводить до величезної недовіри до політика.

- Зрозуміло, що кандидати та партії не все вказали у своїх фінансових звітах. Наприклад, реклама в Інтернеті – невідомо чи проплачена вона, скільки коштувала тощо, - вважає координатор ГМ «ОПОРА» Надія Бабинська. -  Також ніхто не зазначає у звітах, за рахунок чого були проплачені встановлені дитячі майданчики, ремонти у під’їздах, інші так звані «добрі справи». Вони у жодному фінансовому звіті не фігурують.

Окрім того, каже експерт, часто рекламу оплачують з різних джерел, не усі партії та кандидати подали остаточний звіт до територіальних виборчих комісій тощо.

Наприклад, повідомив на умовах анонімності один зі співробітників виборчого штабу кандидата у мери Василь (до речі, кандидат не вийшов у другий тур виборів), справжній виборчий фонд кандидата, на якого він працював, вп’ятеро більший, аніж вказано у звіті.

- Є так звані «білі» витрати, які можна перевірити. Наприклад, з фонду оплачується частина рекламних чи іміджевих матеріалів у ЗМІ. А решта – готівкою. А матеріали ці йдуть без обов’язкової позначки «передвиборча агітація», - розповідає він. – Також, наприклад, друкується сто тисяч примірників агітаційної продукції, а у тиражі вказано тисячу. Відтак і сплачується з фонду за тисячу, а решта – готівкою. Таких прикладів море. Я вже не кажу про роботу штабу, агітаторів, допоміжних структур. Загалом витрати на кампанію становили у межах 25-30 тисяч доларів (600—750 тисяч гривень)

Окрім того, каже колишній співробітник штабу, заплатити потрібно також спостерігачам та членам комісій. Ніхто з них не працює «за ідею». Скажімо, лише у Чернівцях потрібно покрити понад сто дільниць. А в області (якщо йдеться про політичну партію) – понад півтисячі. Для цього потрібний значний фінансовий ресурс. Його, цілком очевидно, ніхто не буде афішувати і показувати.

Якщо вірити фінансовим звітам (не усі кандидати їх подали), то кандидати на посади міського голови витратили на вибори понад 700 тисяч гривень. Цю цифру можна сміливо помножити на десять, зважаючи на лише помітні витрати кандидатів.

Але якщо з кандидатами у міські голови чи депутати більш-менш зрозуміло – їхні реальні витрати у кілька разів більші, аніж оприлюднені, то з партіями не все так однозначно. Їхні витрати у рази більші. Але порахувати їх стороннім особам практично неможливо. Адже фінансування здійснюється з різних джерел – на місцях, з центрального офісу у столиці, фінансова допомога кандидатів тощо.

Загалом, лише за офіційними звітами, чернівецькі партії на агітацію витратили від 30 тисяч до мільйона гривень.

Олесь ЗАДНІСТРОВСЬКИЙ