Два тижні залишилося українцям, аби обрати нових народних обранців. На мажоритарних округах йдуть як давно відомі, дещо припудрені обличчя, так і нові фізіономії. Також особливістю цих виборів є поява так званих нових політичних партій.
Звісно, назвати їх «новими» можна дуже умовно. Під новими гаслами та назвами до Верховної Ради намагаються пролізти давно знайомі люди. Це переважно представники старої команди, які вкотре міняють свій політичний окрас. Загалом за списками політичних партій від Буковини до парламенту йдуть 86 краян. Вони представлені не лише в популярних та прохідних політсилах, але й в екзотичних партіях.
Звісно, кожен з цих політичних проектів має навіть свою передвиборчу програму. Наразі найпопулярнішим меседжем є встановлення миру на Сході. У кожній програмі ця обіцянка посідає наріжне місце.
Дещо різняться хіба що методи досягнення цього. Якщо партії лівого спрямування бачать це у діалозі з Московським окупантом, децентралізацією влади та переговорах з терористами, то дехто закликає діяти діаметрально протилежними засобами. Зокрема через відновлення ядерного потенціалу, знищення ворога на своїй землі, підвищення обороноздатності країни тощо.
Опитування: Буковинці вважають, що за нового парламенту життя стане ще гіршим
Хоча, прочитавши кілька десятків передвиборчих обіцянок, складається враження, що їх готували не для широкого обговорення. Вони не містять жодної конкретики – кроків вирішення тієї чи іншої проблеми, шляхів врегулювання кризи на Сході, дієвих методів боротьби з корупцією.
Натомість усе базується на дешевому популізмі. Певно, політики вкотре сподіваються, що електорат поведеться на щедрі обіцянки, яскраву рекламу та вуличну агітацію. Розрахунок був на те, що ніхто не прочитає їхні програми.
Водночас партії, в яких зосереджено найбільше представників колишньої влади, незалежно від назви та нібито політичного спрямування, намагаються завуальовано штовхнути країну в обійми північного сусіда. Мовляв, Європа та НАТО – це не надійні партнери, а Московський агресор – це наш друг та товариш.
Відтак чи не вперше українцям потрібно не купуватися вкотре на щедрі обіцянки, продуктові набори та безкоштовний календарик, а з’ясувати, з чим йде та чи інша політична сила до парламенту, і чи не найголовніше – хто представлятиме там громаду, зокрема Буковину.
Олексій МИКОСЯНЧИК
Чи вірите в обіцянки партій та кандидатів?
Категорично відмовляюсь вірити політикам. Їхньої роботи не видно. Навіть, якщо й прийшла нова влада, то за півроку могли би бодай щось виконати. Найголовніше – припинити війну. Якби влада була дієвою та ефективною, то, можливо, і вірила б їхнім словам. А так – все марно.
Віктор, пенсіонер
Від часів незалежної України жоден депутат не виконав своїх обіцянок. Вони приходять до влади лише задля збагачення, а не бажання допомогти суспільству. Найперше, що вони роблять, забезпечують себе, рідних і близьких. Про звичайних людей згадують лише перед черговими виборами.
Леонід, військовий у запасі
Я, наприклад, вірю нашим кандидатам. Не всім, звісно, але вірю. Думаю, що нова влада буде кращою, ніж попередня. Зараз прийдуть нові люди, перестануть обкрадати державу, а якщо і будуть це робити, то їх по руках битимуть – народ вже навчений. Головне – закінчити війну. Без довіри тут ніяк.
Опитувала і фотографувала Яна МАРІЯНЧУК
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Залишити коментар