Попри складну ситуацію, буковинські спортсмени тренуються, досягають успіху та прославляють Україну на міжнародній арені. Однією із кращих спортсменок краю є майстер спорту міжнародного класу Анна Беженар. Дівчина розповіла про свій шлях у спорті та плани на майбутнє.
- Як довго займаєтеся панкратіоном? З чого починали свій шлях у спорті?
- Починала займатися спортом з рукопашного бою. Тренував тоді Ігор Юрійович Наконечний. У нього займалася приблизно три роки, а після того як відкрив федерацію панкратіону, пішла услід за своїм першим тренером. Так би мовити, куди вчитель, туди і учні. І ось уже одинадцятий рік я займаюся панкратіоном.
- Чому саме єдиноборства, адже є багато інших видів спорту?
- Напевно, це все пов'язано з дитинством. Були свої кумири, на яких хотілося рівнятися, також друзі вчили самооборони і то це був бокс вуличний, напевно, захотілося піти далі.
- Чи маєте кумирів, на котрих можна було б рівнятися?
- Моїм кумиром в спорті є жінка, яка вигравала професійні бої без правил - це Джина Джой Карано, та стала, якщо не помиляюся, абсолютною чемпіонкою в таких єдиноборствах. Тому якоюсь мірою рівняємося на неї, намагаємося просуватися не тільки серед любителів, але за мою спортивну кар'єру було проведених два професійних бої в клітці, де один виграла, а інший за рішенням судді програла, хоча якщо брати думку тих, хто бачив цей бій, всі кажуть, що перемога моя.
«Якщо спортсмен піддався страху - це вже поразка»
Анна Беженар
- Чи пам'ятаєте свої перші змагання, чи був страх, хвилювання?
- Страх, звичайно ж, був, він навіть досі є в мені. Але для того щоб взяти свій страх під контроль і не піддаватися зайвим емоціям, тут потрібна психологічна підготовка, яка ведеться заздалегідь, до від'їзду на змагання. Це робота тренера підготувати спортсмена до змагань. Далі вже йде самостійна робота під час змагань. Але завдяки моєму тренеру, який за стільки років навчив мене справлятися з емоціями, хвилюванням, передчасним страхом, взяти себе в руки і йти тільки вперед. Якщо спортсмен піддався страху - це вже поразка.
- Тобто тренер відіграє величезну роль в успіху спортсмена...
- У принципі якщо брати мене як спортсмена і мого тренера, велику роботу проводить саме він. Моє завдання - прийти в зал і відпрацювати, а його завдання скласти тренувальний план спортсмена, відкоригувати його, підняти його витривалість і найважче - психологічні моменти. А ось вже на змаганнях видно, чи підготовлений спортсмен, чи він прислухався або не прислухався до тренера.
- Ви досягли значних успіхів у панкратіоні та змагання для Вас, напевно, звичайна справа. Чи були якісь змагання, які запам'яталися найбільше?
- Торік я стала п'ятикратної чемпіонкою Європи і триразовою чемпіонкою світу з панкратіону, а також номінанткою премії «Золотий мангуст» і «Герой спортивного року». Є свої пріоритети, свої улюблені змагання. Ось останні змагання з панкратіону - це був чемпіонат світу торік у жовтні, де виступала у вазі 71 кг у розділі ММА - нам запропонували провести матчеву зустріч і я зі своєї вагової 51 кг вирішила погодитися. Чесно кажучи, у мене навіть сумнівів не виникло щодо участі. Просто вийшла, відпрацювала, підняли мені руку і на цьому все закінчилося. Бій тривав менше двох хвилин. Та й загалом на цих змаганнях у мене кожен бій закінчувався максимум за півтори хвилини, з п'яти. При цьому я не знала тоді, що виступала з серйозною травмою коліна.
- Чи маєте улюблені розділи в панкратіоні?
У багатьох поєдинках спортсменка перемагає суперниць дострокова
- В основному виступаю у двох розділах ММА і панкратіон (агон, традішн) - вони для мене обидва улюблені, бо у них є ударна техніка. А ось в греплінг не дуже комфортно почуваюся. Його використовую лише в комбінації з ударами. Але навіть незважаючи на це, на одному з чемпіонатів Європи вирішила спробувати вперше виступити з цього виду і навіть зайняла друге місце в розділі греплінг.
- Багато спортсменів іноді скаржаться на нечесне суддівство. Чи існує така проблема?
- Всі судді за цілий день втомлюються, особливо психологічно, через що іноді не помічають якісь моменти, настільки все швидко, десь моргнув, десь повернув голову і щось упустив. Але все нормально судять. А раз спортсмен каже, що його засудили, він найчастіше шукає виправдання собі. Хоча випадки бувають різні. Якщо бачимо, що є така несправедливість, кидаємо протест, судді збираються, переглядають відео і перераховують очки і приймають відповідне рішення.
- З якими проблемами сьогодні зіштовхуються спортсмени?
- У першу чергу це матеріальні проблеми. У нас в області, та й взагалі в Україні, є дуже хороші спортсмени, які через відсутність грошей не можуть вийти в люди. Ще один момент - екіпірування. Ціни стартують з 200-300 гривень за річ, а якщо все підсумувати, то виходить хороша сума, і не всі можуть собі дозволити такі розтрати. Інша справа за кордоном. У Європі спортсменів підтримують. У них зали на рахунку у країни, не те що у нас - тренер сам шукає, оплачує і все робить.
- Оскільки Ви вже стільки років у спорті, які плани на майбутнє?
- Наразі в мене є звання майстра спорту міжнародного класу, природно, хочеться найвищої нагороди - звання заслуженого майстра спорту України. Зараз проходжу реабілітацію після травми і за цей рік думаю досягти своєї мети. А надалі планую перейти до тренерської діяльності. І там уже буду добиватися успіхів і звань і сподіваюся дійти до звання заслуженого тренера України. Зараз я вже є інструктором з панкратіону, займаюся з дітками, є вже перші плоди. Моя учениця Христина Галонга успішно виступила на турнірі з греплінгу, який проходив у Хмельницкому, а в Чернівцях третє місце з фул-контакту зайняв Дмитро Зеленко. Головне - йти до своєї мети. Люди багато говорять, що хочуть добитися чогось, але для цього не роблять нічого. Бажання є віра, а віра є надія.
Спілкувалася Уляна ДЕЛІКАТНА
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Залишити коментар