Чернівчанка Аліна Цікул за два роки виборола 14 золотих нагород

Талановитих спортсменів у Чернівецькій області багато. Та, на жаль, часто через різні обставини вони покидають спорт. Особливо це стосується складних видів спорту. Проте є ті, хто незважаючи на складнощі, все-таки продовжує тренуватися, бо має високу мету. Однією із таких спортсменок є юна чернівчанка Аліна Цікул, котра займається пауерліфтингом та важкою атлетикою. Вже зараз тренери покладають на неї олімпійськкі надії, а школи інших міст не проти, аби дівчина тренувалася і виступала у складі їхніх команд.

- Наша маленька майбутня олімпійська надія. Аліна Цікул нещодавно повернулась із чемпіонату України із пауерліфтингу серед юнаків та дівчат, юніорів і юніорок, який проходив у м. Коломия,  Спортсменка зайняла почесне друге місце, а до перемоги їй не вистачило лише 5 кілограмів, і це попри те, що дівчинка виступала без спеціального екіпірування. Її тренер Володимир Крушельницький, (майстер спорту із пауерліфтингу та важкої атлетики) висловив свою думку, з приводу того, що 2 місце - це не поразка Аліни, а його технічний прорахунок. Крім цього Аліна також готується до виступів на змаганнях із важкої атлетики, адже це олімпійський вид спорту. Цього року їй виповниться лише 15 років, а до Олімпіади ще довгих 4 роки напружених та важких тренувань.   Не кожна дівчинка та навіть хлопець в її віці може показувати такі результати у фізичних вправах: присідання зі штангою 90 кг, 110 - станова тяга, 42,5 - жим лежачи. Вага самої дівчинки - 47 кг.  За два роки тренувань вона взяла участь у 25 змаганнях, з яких привезла  14 золотих нагород, - розповідає про юну спортсменку президент Федерації пауерліфтингу в Чернівецькій області Сергій Качмарський. - Завдяки своїй наполегливій роботі та успіхам у спорті, Аліна отримує від мене щомісячну стипендію. Адже талановитих спортсменів потрібно підтримувати. Сподіваюся, попереду у неї ще багато нагород, а можливо і олімпійський п'єдестал.

Сама ж спортсменка Аліна Цікул вже точно знає, чого хоче та що потрібно, аби досягти мети. Дівчина поділилася своїм баченням.

- До пауерліфтингу ти чимось займалася?

- Так, трохи футболом. Та мені там не дуже сподобалося. Отож почала займатися важкою атлетикою і пауерліфтингом. В мене це виходить, мені це подобається.

- А чи є в тебе якісь вподобання в улюбленому виді спорту?

- У пауерліфтингу мені подобається жим, адже там треба лише лягти і жати. Подобається присідання, а також ривок і штовхання у важкій атлетиці.

- А чи хвилюєшся перед змаганнями?

- Уперше, коли брала участь у змаганнях, то звісно ж, хвилювалася. За майже два роки взяла участь десь у двадцяти п'яти змаганнях. І зараз виступаю більш впевнено.

- Які ж цілі на майбутнє ставиш перед собою?

- Звичайно, хочу стати олімпійською чемпіонкою. Та для цього найголовніше – слухатися тренера та наполегливо працювати.

Наставник Аліни тренер з пауерліфтингу Володимир Крушельницький розповів, як знайшов свою ученицю та які надії на неї покладає.

- Де знайшли свою нинішню ученицю?

- Три роки тому якось запримітив на спортивному майданчику дівчинку, яка підтягувалася на турніку. Я вирішив перевірити її  у спортивному залі. Вмовив її прийти на тренування і так почалася наша співпраця.

- У чому полягає специфіка підготовки спортсменів у пауерліфтингу та важкій атлетиці?

- Специфіка підготовки таких спортсменів, як вона, нині якщо не говорити про питання грошей, полягає у тому, що вона є талановита спортсменка, та можливо, вона ще цього не знає. Мені важко зрозуміти наразі, чи вона хоче стати чемпіоном світу, чи ні, звичайно, коли запитую, каже, що хоче, та тут грає роль ще й авторитет тренера. Але найосновніше, аби спортсмен і тренер працювали в одному напрямку. Наприклад, є спортсмен, для якого чемпіонат області це вже вершина, а є спортсмен, для якого чемпіонат країни – це нічого. З такими спортсменами якраз і можна рухатися до вищих цілей. Такою спортсменкою є й Інна. Та про це ще рано говорити. Висновки можна буде робити за роки два, коли вже спортсмен підходить до цього свідомо. Адже у нашому виді спорту великі навантаження, які далеко не всі витримують, по-різному у всіх складається життя, різне ставлення у кожного до дозвілля. На сьогодні я задоволений поведінкою своєї учениці, а ось як буде далі, хтозна. 

- Всі ми різні. А ось чи відрізняється підготовка дівчат та хлопців?

- З дівчатами працювати напевно легше. Вони слухняніші та більш наполегливі. Та все залежить від людини. Колись у мене у групі займався інвалід, то під час поїздок на змагання з ним у мене виникало значно менше проблем, ніж зі здоровими спортсменами. Але принцип підготовки атлетів однаковий і не залежить від статі.

- Якщо ж говорити про конкуренцію, де вона вища у жіночому чи у чоловічому спорті?

- Зараз уже рівна конкуренція. Багато дівчат нині займаються чоловічими, як колись вважалося, видами спорту, а багато хлопців, навпаки,  стають більш жінкоподібними, то і конкуренція вирівнялася. Ірина прийшла на тренування до нас із п’ятьма однокласниками і майже всі вони вже пішли із залу, бо дівчинка піднімає сто кілограмів, а вони по тридцять не могли. Це стало однією з причин, чому вони вирішили, що цей спорт їм не підходить.

 - Що у першу чергу відіграє роль у досягненні успіху в пауерліфтингу та важкій атлетиці?

- Перш за все, фізичні дані. Взагалі, спорт це не лише фізичні дані і тренування, це ще правильне харчування, правильний режим дня. Спочатку спортсмен можливо цього  не розуміє, та згодом це розуміння приходить. Наприклад, під час підготовки до змагань важливим є акумулювання енергії, яку згодом можна буде трансформувати у результат. Всього цього треба вчитися з дитинства. Мовчати, менше говорити, менше думати, правильно думати – все це є необхідним.

Але фізичні дані – це перше. Зріст, сила, гнучкість – без цього всього не обійтися.

- Чи має значення певний набір антропометричних даних, як-от, у баскетболі високий зріст тощо?

- Звичайно ж, має. У нас не надто доречним буде, наприклад, високий зріст, натомість коренаста статура підійде ідеально. Це є генетичний відбір.

- Які ж наразі результати має Ваша вихованка?

- Неодноразово ставала першою у чемпіонаті області, три рази Ірина перемагала на чемпіонаті України. Ось цього разу вона здобула «срібло» Всеукраїнської першості, але у тому була моя провина. Ми зробили прикидку менше у присіданні і вона програла п’ять кілограмів. Тут моя вина. Мені треба було брати крок дев’яносто кілограмів, а ми взяли вісімдесят п’ять і завершили на сто кілограмів, підходів більше не залишилося, тому й такий результат. Двічі атлетка ставала третьою по штанзі по важкій атлетиці – у вікових категоріях до п’ятнадцяти і до двадцяти років. Була визнана кращою спортсменкою року Івано-Франківській області, напевно, тому що на Буковині важка атлетика не розвивається. Та якщо взяти перспективи і можливий її спортивний шлях до кінця, то є тести на те, аби іти далі.

- Чому ж склалося так, що у Чернівецькій області важка атлетика не розвивається?

- В області важка атлетика не розвивається, тому що її просто немає. Немає відділення важкої атлетики у жодній із ДЮСШ. Тренери є, а чому ж немає цього виду спорту, незрозуміло. Отож нині з Ірою ми працюємо більше по пауерліфтингу і потроху пробуємо свої сили у важкій атлетиці. Поки що, як бачимо, результат є. А в пауерліфтингу працюємо, тому що це є основний наш вид спорту.

- Говорячи про пауерліфтинг, наскільки популярним є цей вид спорту нині та чи хоче молодь ним займатися?

- Молоді люди хочуть займатися, проте вони дуже слабенькі. Я працюю тренером уже близько тридцяти років і можу сказати, що з кожним роком у зал приходять набагато слабші фізично діти. Якщо колись за рік тренувань присідали зі ста кг, то тепер ця цифра вдвічі менша. Думаю, така тенденція пов’язана з тим, що люди поміняли стиль життя.

- Якою ж бачите кінцеву ціль вашої роботи?

- Я не можу поки що говорити про ціль. Ірина зі своїми фізичними даними, як мені говорили навіть інші тренери, може стати олімпійською чемпіонкою. Тим паче як тренер я ставлю для неї  найвищу ціль – це Олімпійські ігри. Та як воно буде, побачимо.

Для спортсмена багато не треба. І для тренера також.  Треба, щоб, грубо кажучи, спортсмен розумів, що він робить, щоб не порушував режим, щоб відпочивав. Якщо будемо працювати - буде результат.

Я хочу довести що  у Чернівцях, попри вже усталений стереотип, можна налагодити і досягти результату. Приємно, що нам у цьому прагненні допомагають друзі.   Нині нам всього вистачає для того, аби і надалі розвиватися.