Чернівецькі олімпійці готуються до ігор

Олімпійські види спорту вважають чи не найперспективнішими. Адже зазвичай в державах їх культивують, фінансують та всіляко популяризують. Разом з тим у нас спорт стикається з повною байдужістю і від повної руйнації його рятує лише ентузіазм тренерів та небайдужих, а також допомога з боку спонсорів та меценатів.

Отож про те, який він – чернівецький олімпійський рух та куди, власне, рухаються його учасники розповідає голова обласного відділення НОК України Іван Гешко.

- Уже 2015 рік добіг кінця, що залишив він по собі та як можете його підсумувати?

- Ми зберегли ті традиції, які були у нас напрацьовані протягом минулих років. У 2015-му ми провели сорок сім заходів на олімпійську тематику, багато з них започатковано саме у нас. Приємно, що НОК України всіляко підтримує нас та наші ініціативи.

2016 рік, як ми знаємо, олімпійський. Дуже приємно, що наша легкоатлетка Наталя Лупу вже має ліцензію на Олімпійські ігри. Також у нас є надії на Лідію Січенікову, а також Тетяну Дорохову, Миколу Лабовського. У нас багато молодих спортсменів, які мають шанс потрапити у збірну. Наприклад, коли я потрапив на перші олімпійські ігри, мене за рік до них навіть ніхто не розглядав. Я виконав норматив в останній момент і потрапив у національну збірну. Тому ми сподіваємося, що тенденція пішла і хочемо, аби рекордна кількість наших спортсменів була представлена на олімпіаді і, основне, чого дуже хочеться, аби наш край мав, нарешті, олімпійську медаль.

Спортсменам хочеться побажати, аби в них не було травм, щоб вони були здорові і, звичайно ж, успіхів у 2016 році

- Над чим нині працюєте та чи бачите резонанс з боку суспільства?

- Олімпійський рух – це є пропаганда здорового способу життя, олімпійських ідей. І це якраз і є наші функції. У нас нема такого, що ми можемо забезпечити спортсменів тренувальним процесом, зборами тощо. Ми є, так би мовити, посередником між спортсменами і владою і стараємося донести ту інформацію, щоб створювати належні умови для тренувань. А також ми заохочуємо, розказуємо, проводимо багато олімпійських уроків, заходів, які насамперед мають на меті заохочувати дітей до занять спортом, популяризувати цей рід занять.

На жаль, нині скасували оцінки на уроках фізкультури, у багатьох вузах фізичне виховання зробили факультативним. Та ось нещодавно у мережі з’явилася приємна новина, що затверджена Кабінетом Міністрів програма, впродовж 2016 року повинна бути створена комісія, яка виділить ті нормативи, за якими щороку тестуватимуть наших людей. Адже діти дивляться на дорослих, хочуть бути схожими на них. А тому, думаю, це досить приємна новина і втілення такої ідеї дасть свої плоди.

Тим паче, аби отримати хороші спортивні результати потрібно, щоб якнайбільше людей займалося спортом. Адже, якщо тренуватимуться сто людей, з них виростуть четверо-п’ятеро професійних спортсменів, а якщо спортом займатимуться тисячі, то і професіоналів буде більше.

Та основне завдання – аби діти та дорослі просто займалися спортом і були здоровими. Адже набагато дешевше займатися спортом і бути здоровим, ніж їздити на місяць у санаторій і сподіватися поліпшити здоров’я, яке псували шкідливими звичками майже цілий рік. Насправді, щоб оздоровитися, потрібно повністю поміняти стиль життя.

- Зараз непростий час, чи підтримує держава олімпійський рух та безпосередньо спортсменів?

- Наше олімпійське відділення у Чернівецькій області на зарплаті утримує лише півставки бухгалтера. Всі інші наші заступники, секретар, волонтери працюють на громадських засадах. Це ініціативні люди. А тому вдячний всім, хто допомагає, адже замість нас ніхто цього не зробить.

Прямого фінансування відділення, як я вже казав, немає. Цього року нам вдалося отримати від міської ради одноразові премії для спортсменів у межах десяти-дванадцяти тисяч гривень. Та для професійного спортсмена це дуже мало. Адже багато коштів йде на тренувальний процес, зокрема потрібно їздити на збори, так само великі навантаження на організм потребують його відновлення, а для цього потрібні вітаміни. Нині дуже жорсткою є антидопінгова кампанія. А тому за цим так само потрібно дуже уважно слідкувати та фільтрувати навіть звичайні медичні препарати, як от, краплі від нежитю. Адже у разі виявлення допінгу спортсмена можуть дискваліфікувати на два роки. Фармакологія так само забирає дуже багато коштів.

А тому щоб поліпшити становище, співпрацюємо з підприємцями та владою, залучаємо їх допомагати професійним спортсменам.

- Якщо ж говорити про спортивну базу, чи є вона достатньою та на якому рівні нині?

- Спортивна база, на жаль, неідеальна. Для стрільби з лука у нас є кілька залів, для інших видів спорту теж є зали, що ж до легкої атлетики, то бази у нас майже ніякої немає. З гумовим покриттям доріжки маємо лише на стадіоні «Буковина» та у Кіцмані.

Зараз Федерація плавання уклала з міською радою договір про співпрацю. На сесії міської ради було виділено близько сорока мільйонів гривень на реконструкцію басейна у школі №27 і також басейну біля стадіону «Буковина» і зробити там загальний міський басейн, в якому можна було купатися майже цілий рік. На жаль, ми чи не єдина область, в якій немає комунального басейну. Наприклад, у Львові 15 басейнів. Є статистика, яка показує, що через те, що діти не вміють плавати, гинуть на воді по декілька мільйонів людей за рік. Окрім того, загальновідомим є той факт, що заняття плаванням є дуже корисним для здоров’я.

На мою думку, кожен вид спорту має право на існування. Кожен вправі займатися тим, що йому до вподоби. Ми стараємося доносити до людей, що у нас є ті чи інші спортивні школи та секції, аби вони могли обрати саме те, що їм підходить. Для цього ми проводимо ярмарки спорту та чимало інших заходів.

Скажу, що проблеми у нас, звичайно, але ми стараємося робити свою справу.  

- Як люди реагують на вашу діяльність та чи відгукуються?

- Скільки заходів проводили, всі дякують, тим паче ми ж не робимо щось погане, закликаємо до здорового способу життя і олімпійського руху.

Усе зводиться до того, аби люди були здоровими. Набагато дешевше купити спортивну форму і тренуватися, аніж бігти до аптеки за ліками. Заняття нині є на будь-який смак і гаманець. Навіть по собі знаю, вранці встав у лісі, пробігся 20 хвилин в один бік, двадцять хвилин назад і весь день почуваюся добре. Тут головне - не відкладати тренування на завтра, а розпочати їх вже сьогодні.

- Кажучи про різноманіття секцій, виникає запитання, а чи ж вистачає для них кваліфікованих кадрів?

- Є у нас кваліфіковані кадри, хоч і небагато. Та тут більша проблема – відсутність нормальних умов для занять. Повинен бути нормальний зал із роздягальнею та душовою. На жаль, таке є не всюди. Чомусь кошти деколи виділяють на якісь незрозумілі дійства, а замість них можна було б зали привести до ладу і користі було би більше.

Разом з тим спортивні школи працюють. У ДЮСШ майже всі заняття безкоштовні, а тому спорт доступний майже всім.

- Якщо ж і секцій вистачає, і діти тренуються, чому ж так мало у нас дорослих спортсменів?

- Не кожен готовий чимось жертвувати. Я, наприклад, ризикнув і не вступив до вузу, а всі зусилля вкладав у спорт і це дало свої плоди. Професійний спортсмен змушений присвячувати спорту життя. Шість-сім годин на день він тренується. Між тренуваннями відпочиває. Таким чином ще на щось часу просто не залишається. Та колись була впевненість у завтрашньому дні. Були структури, які допомагали, зараз же все набагато складніше.

Так само варто пам’ятати й про те, що не можна займатися півроку і стати чемпіоном світу. Треба витратити 5-7 років на підготовку. Не кожна людина, в свою чергу, згодиться витратити стільки часу. Тим паче гарантії успіху ніхто не дає. Можна займатися 10 років і нічого і не досягнути.

Зараз дуже багато спортсменів після олімпійських ігор поїдуть з країни виступати за інші держави. Їм пропонують там хороші умови. Адже спорт дуже короткий, коли згадую свою спортивну кар’єру, то все промайнуло дуже швидко. І якщо за цей період ти нічого не заробив, то далі, коли ти залишаєшся поза спортом, починаєш все з нуля. А далеко не кожен готовий так ризикнути.

Та незважаючи на все це, слід відзначити, якщо у нас не буде підтримки дитячого спорту, то не буде і дорослого спорту. Адже досягти успіху, почавши займатися у дорослому віці, майже нереально. 

- Підсумовуючи вищезазначене, чого ж очікуєте від року 2016?

- Найбільше хотілося б миру, напевно. Також 2016 року у Ріо-де-Жанейро будуть відбуватися Олімпійські ігри і хочеться, аби наші спортсмени показали високий рівень. А спортсменам хочеться побажати, аби в них не було травм, щоб вони були здорові і, звичайно ж, успіхів у новому 2016 році.

Уляна ДЕЛІКАТНА