Коли у дім приходить горе, у багатьох просто опускаються руки. Втім, із самої, здавалося б, безвихідної ситуації, є як мінімум два виходи. Один – легкий – махнути на все рукою, інший – навчитися приймати себе таким, який є, і жити далі, незважаючи ні на що і бути просто щасливим. Адже у кожного є свій шанс.
У 24-річного Богдана Радіонова проблеми із зором почалися ще у дитинстві. Високий ступінь короткозорості змусив його навчатися у Київській школі-інтернаті для незрячих дітей. З часом хлопець остаточно втратив зір через відшарування сітківки – швидше за все, це наслідок травми під час заняття спортом, адже до останнього хлопець не покидав спорту. Нині він навчився жити у цілковитій темряві.
- Відсутність зору використовую як мотивацію для себе, - розповідає хлопець. – Ніколи не думаю про те, що би робив і ким став, якби у мене був зір. Свої знання і уміння намагаюся використати для подальшого розвитку. Це важко, а хто сказав, що буде легко? Власне, я можу назвати себе повноцінною індивідуальністю, яку не потрібно годувати з ложечки. Я й сам можу будь-кого нагодувати за бажання (авт., – сміється).
Ніколи не зациклюйтеся на своїх проблемах - намагайтеся використовувати їх як мотиватори для себе
Хоч Богдан повністю незрячий, він веде досить активний спосіб життя. З дитинства захоплюється спортом, музикою та ІТ-технологіями. До речі, на його сторінці у соцмережі можна побачити кілька власних треків.
- Спорт відійшов на другий план, музика залишилась хобі, а ІТ-технології – моя основна діяльність, - каже Богдан. – Я довго вагався перед вибором професії. Тому вирішив спочатку «знайти себе» у конкретній сфері. Створював сайти на замовлення, налаштовував комп`ютери. І таки вступив до Київської державної академії водного транспорту імені Петра Конашевича-Сагайдачного, де навчаюся на другому курсі. І це мені приносить задоволення. Ця спеціальність дозволяє розвиватися і дає гарантію, що я зможу забезпечити і себе, і близьких.
Крім занять, хлопець також викладає курс «Основи програмування на Python» (це мова програмування) у рамках проекту «Кожен має право на роботу», котрий проводять за підтримки фонду «АИК». Хоч для викладача Богдан надто молодий, він відповідально підходить до справи. Каже, це змушує працювати над собою, адже для декого з людей це віконце у світ хорошої роботи.
Віртуозно друкує у цілковитій темряві
Хлопець викликає щире захоплення – він, крім відвідин лекцій, ще й публікує свої дописи в Інтернет-журналі «Самиздат». До того ж пише все сам. Та і спілкується у соцмережах без проблем.
- Принципи клавіатури стандартні, я просто знаю їх всі, - зазначає хлопець. – Професійні програмісти, власне, рідко дивляться на клавіатуру. Я можу працювати з будь-якою інформацією, крім графічної. Хоча, вважаю, що погано встигаю. Не впав духом і не перетворився на овоч, бо просто не зациклювався на відсутності зору і займався тим, що подобалося. Тому якщо у вас є можливість, використовуйте свою проблему як мотиватор для себе, але в жодному разі не як відмовку, чому ви не робите те чи інше. Звісно, якщо це дійсно доступно, адже здоровий глузд ніхто ж не вимикав. І покладайтеся на себе цілком. А коли хтось допоможе – це буде удвічі приємніше.
Яна МАРІЯНЧУК
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Залишити коментар