Невідомо, що шкідливіше – ГМО чи гербіциди

Буковинські фермери абревіатури «ГМО» не бояться. Навпаки, кажуть, не такий страшний вовк, як його малюють.

- В Україні генно-модифікованої продукції практично не існує, чи не єдина культура, яка зазнала дії ГМО, – соя. Модифікована тим, що їй прищепили ген стійкості до гербіциду гліфосату, - зазначає Сергій Лучик, фермер із села Хрещатик Заставнівського району. – Як на мене, така генна модифікація не є чимось страшним. Можливо, на інші культури вона впливає. До прикладу, якщо кукурудзі ввести ген стійкості до шкідників, то її структура зміниться.

Пан Сергій вважає, що якщо порівняти генно-модифіковану сою і звичайну, то на другій застосовують гербіциди сильної дії, які шкодять і навколишньому середовищу, і ґрунтам. Тому питання, що корисніше, теж є проблемним. Звичайну сою потрібно обробляти дорожчими та сильнішими гербіцидами, відповідно, вони мають і надлишкову дію, потрібно слідкувати, аби передозування не було. Такі гербіциди можуть мати і післядію навіть на наступний рік. Виходить, якщо вирощувати трансгенну сою, можна суттєво зекономити.

- Можливо навіть генно-модифікована картопля (якщо їй прищеплять стійкість до жуків) не є такою шкідливою, порівняно з тими «хімікатами» якими обробляють картоплю від шкідників, - вважає чоловік. - Я, наприклад, раз спробував один із таких засобів, але прочитав, що її складові лише нашкодять урожаю, адже там – суцільна «хімія». Хоч і стверджують, що засіб впливатиме лише на стару картоплю, а на молоду ні – все це аби заманити покупця. Шкідливі і небезпечні речовини залишаються у картоплі, а потім осідають на людських органах. Тому я навіть у промислових масштабах їх не використовую.

Якби цю тему частіше порушували - може люди і розуміли більше. А поки керуються тим, що десь почули краєм вуха чи прочитали.

«Україна ще років 10 не перейде на ГМО»

Ні для кого не секрет, що частина держав, в основному, США і Латинська Америка, перейшли практично цілком на вирощування ГМО. Фермер С. Лучик каже, що цього просто потребував час, оскільки у цих державах вичерпали максимальний природний потенціал культур.

- І підняти урожайність на якихось 5-10 сотих для них є суттєвим поступом, - вважає фермер. - Нам до того ще далеко. Адже ми навіть не можемо внести всі потрібні міндобрива, бо нема за що купити їх. За кордоном сільське господарство повністю дотується – держава всі вкладені кошти повертає, і фермери вносять у землю у десятки разів більше міндобрив. Україна від них відстає років на 50. А з нас лише податки здирають. І навіть бажання у людей немає працювати. І на собівартості продукції це відбивається. Тому щоб «витягнути» максимальну урожайність культур, навіть гібридів, нам потрібен не один десяток років.

ГМО не хочуть, подавай екологічно чисте

Зате у нас дуже часто говорять про екологічно чисту продукцію. Якщо за кордоном вона ще тримається нарівні зі звичайною, то у суворих українських реаліях вона буде у рази дорожчою.

- Та і ринків збуту такої продукції нема, - бідкається С. Лучик. – Невже люди куплять моркву за 50 гривень, якщо вони і за 10 не можуть її взяти? Хоча якщо мислити глобально, практично вся продукція у нас натуральна, адже грошей на якісь добрива чи шкідливі засоби для обробітку землі не маємо.

Багато дрібних фермерів вважають, що нині в Україні все роблять для того, аби їх просто позбутися, а допомагають лише великим трейдерам. Тому і переконані дрібні сільгоспвиробники, що відмінити спецрежим ПДВ варто. Краще замінити це на адресну дотацію. Тоді отримає кожен фермер, а не лише той, кого хтось пролобіював при владі. Та у нас, щоб налагодити цю систему, потрібно витратити не один десяток років.

Яна МАРІЯНЧУК